ЗОЛОТАРЬО́В Василь Андрі­йович (справж. — Куюмжі; 24. 02(07. 03). 1872, м. Таганрог, нині Ростов. обл., РФ — 25. 05. 1964, Москва) — композитор, педагог. Професор (1918). Заслужений артист РРФСР (1932), нар. арт. Білоруської РСР (1949). Сталінcька премія (1950). Закін. С.-Петербур. консерваторію (1900; кл. М. Римського-Корсакова). Працював викл. Придвор. спів­очої капели (С.-Петербург, 1877–1900), водночас ви­вчав композицію у М. Балакірева. 1909–18 — викладач Моск., 1920–24 — Кубан. (м. Краснодар, РФ), 1933–41 — Мінської консерваторій; 1924–26 — проф. Одес. консерваторії, 1926–31 — Київ. муз.-драм. ін­ституту. Продовжував традиції рос. класич. музики, водночас, збагативши її мелосом білорус. та укр. нац. культур. З. — один із засн. білорус. композитор. школи. Серед вихованців — А. Богатирьов, К. Данькевич, З. За­граничний, І. Зак, А. Свєчников, В. Фемеліді. Під­тримував дружні стосунки і листувався з Л. Ревуцьким. Автор навч. посіб. «Фуга. Руководство к практическому изучению» (Москва, 1932; 1956; 1965); кн. «Воспоминания о моих великих учителях, друзьях и товарищах» (Москва, 1957).