Дацей Василь

ДАЦЕ́Й Василь (14. 01. 1936, с. Вирава, нині округ Гуменне, Словаччина) — український письменник у Словаччині. Премія ім. І. Франка Спілки словац. письменників (1997). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2006). Закін. Вищу пед. школу у м. Пряшів (нині Словаччина). Працював редактором. Очолював Спілку укр. письменників Словаччини (1989–2001). У худож. творах відобразив минуле й сучасне своїх земляків. Автор зб. оповідань «Ми і наші знайомі» (1961), «Монологи» (1967), «Зелена обручка» (1981), «Крихка орхідея» (1987), «Синя фантазія» (1996); повістей «Очі невиразного кольору» (1965), «Зірки лиш мерехтять» (1983; усі — Пряшів), «Синя ружа» (Уж., 2005); романів «Сонячний Верх» (1985) та «Коріння» (1988; обидва — Пряшів); п’єс «Марія» (1979; перша укр. радіоп’єса у Сх. Словаччині) та «Kúpim si globus» (1986; обидві — Братислава). Розпочавши реаліст. оповіданнями, Д. ґрадував до психологічно умотивованих повістей і романів, у яких зобразив життя повоєн. років і порушив актуал. морал.-етичні проблеми. У творах остан. періоду відчувається знач. вплив постмодернізму.

Рекомендована література

1. Ковач Ф. Пошук позитивного у житті: Його відтворення у літературі (Про творчість В. Дацея) // Діалоги. Пряшів, 1983;
   Google Scholar Internet
2. Роман М. Василь Дацей // Літ. портрети укр. письменників Чехословаччини. Пряшів, 1989;
   Google Scholar Internet
3. Неврлий М. Ювілей нашого старости // УС. Париж, 1996, 7–14 квіт.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю