ДАЦЕ́Й Василь (14. 01. 1936, с. Вирава, нині округ Гумен­не, Словач­чина) — український письмен­ник у Словач­чині. Премія ім. І. Франка Спілки словац. письмен­ників (1997). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2006). Закін. Вищу пед. школу у м. Пряшів (нині Словач­чина). Працював редактором. Очолював Спілку укр. письмен­ників Словач­чини (1989–2001). У худож. творах від­образив минуле й сучасне своїх земляків. Автор зб. оповідань «Ми і наші зна­йомі» (1961), «Монологи» (1967), «Зелена обручка» (1981), «Крихка орхідея» (1987), «Синя фантазія» (1996); повістей «Очі невиразного кольору» (1965), «Зірки лиш мерехтять» (1983; усі — Пряшів), «Синя ружа» (Уж., 2005); романів «Сонячний Верх» (1985) та «Корі­н­ня» (1988; обидва — Пряшів); пʼєс «Марія» (1979; перша укр. радіопʼєса у Сх. Словач­чині) та «Kúpim si globus» (1986; обидві — Братислава). Роз­почавши реаліст. оповіда­н­нями, Д. ґрадував до психологічно умотивованих повістей і романів, у яких зобразив життя повоєн. років і порушив актуал. морал.-етичні про­блеми. У творах остан. періоду від­чувається знач. вплив постмодернізму.