Кревецький Іван-Мар’ян Іванович

КРЕВЕ́ЦЬКИЙ Іван-Марʼян Іванович (крипт. та псевд.: І. К.; І. К-ий; І. Кр.; І. Крий; Ів. К.; Королевський І. та ін.; 14. 10. 1883, с. Іванівці, ни­ні Жидачів. р-ну Львів. обл. — 27. 06. 1940, с. Роз­дол, нині смт Роз­діл Микол. р-ну Львів. обл.) — історик, бібліо­граф, літературо­знавець, публіцист, пере­кладач. Дійсний член НТШ (1907). Студіював історію у Львів. університеті, учень М. Грушевського. Працював дир. б-ки НТШ у Львові (1905–14, 1921–37); ред. ж. «Наша школа» (Львів, 1909–12), уряд. органу ЗУНР г. «Республіка» (Станіслав, нині Івано-Франківськ; 1919); кер. наук. семінару з укр. військ. історії у Львів. таєм. укр. університеті (1921–25). Видавець істор. місячника «Стара Україна» (Львів, 1924–25). Автор праць з історії Галичини серед. 19 ст. та Над­дні­прян. Украї­ни 17–18 ст., бібліотеко­знавства і бібліо­графії, преси, мемуарис­тики, історіо­графії, числен. есе­їв, істор.-публіцист. нарисів. Дру­кувався пере­важно у «Записках НТШ»: «Оборон­на орґанізація руських селян на галицько-угор­ськім по­граничу в 1848–49» (1905, т. 63–64; окреме вид. — «Руська само­оборона на галицько-угор­ськім по­граничу 1848–1849», Л., 1912), «Справа поділу Галичини в рр. 1846–50» (1910, т. 93–97), «Проби організува­н­ня руських національних гвардій у Галичи­ні 1848–49» (т. 113), «Українсь­­ка історіо­графія на пере­ломі» (т. 134–135). Історії укр. періодики присвяч. ст. «Початки преси на Україні 1776–1850» (1927) та кн. «Часописи галицького По­­ді­л­ля (істор.-бібліогр. матеріали) 1882–1927» (В., 1928). Автор брошур «Українська мемуаристика: Її сучасний стан і значі­н­ня» (Камʼянець, 1919), «Бібліотека Товариства ім. Шевченка у Львові» (1923), «Перша бібліотека на Україні: В 900-ті роковини її оснува­н­ня» (1937; обидві — Львів).

Один із авторів «Україн­ської загальної енцикльо­педії» (1930–35). Пере­клав повість М. Гоголя «Вій» (Л., 1902; під псевд. Ф. Королевський) та низку казок Л. Толстого. Творчість Т. Шевченка досліджував у звʼязку з ви­вче­н­ням про­блеми «Корифеї російської критики і українське письменство», на тему якої опублікував ст. «Зміни в духовності і критиці В. Г. Белінського від­носно України» («ЛНВ», 1905, т. 29–30) і «М. Добролюбов й Україна» (там само, 1911, т. 56). Ст. «Тарас Шевченко» («Ru­thenische Revue», 1905, № 1), на­друк. у рубриці «Literarische Charakterbilder» («Літературні порт­рети»), роз­рах. на зарубіж. читача. На думку К., Т. Шевченко звинувачував рос. царизм у політ., соц. і духов. гноблен­ні українського народу, захищаючи із заг.-люд. позицій визв. змага­н­ня ін. народів, що боролися за політ. свободи, проти насильства однієї нації над ін., проти захоп­ле­н­ня цар. его­їст. автократією чужих земель. Ста­т­тя К. отримала схвальний від­гук у ж. «Das Literarische Echo» (Berlin, 1905, № 6), де опубл. короткий огляд життя і творчості Шевченка.

Завантажити статтю