ДЕФЛЯ́ЦІЯ (лат. deflatio, від deflo — видуваю, здуваю) — одна з найпоширеніших форм вивітрювання гірських порід і ґрунтів в умовах сухого клімату. Ін. назва — роз­віюва­н­ня. Мех. силою Д. є вітер. Під його впливом від­бувається видува­н­ня дріб. мінерал. частинок, пере­несе­н­ня їх на великі від­стані, сортува­н­ня й акумуляція. При цьому можуть виникати різної форми долини роз­віюва­н­ня: видовжені — уаді, округлі — фульджі. Від тривалої дії вітру в одному напрямку утворюються на­громадже­н­ня піску правил. форми — бархани. Під­вітряний схил барханів завжди крутіший, його вис. досягає від 4-х до 60-ти м. При змін. напрямку дії вітру утворюються дюни, кучугури неправил. форми. Вони мають обмежене пошире­н­ня. Кінцевим наслідком еолової діяльності в умовах сухого клімату є утворе­н­ня пустинь. Роз­різняють камʼянисті, щебеневі, піщані і глинисті пустині. Крім мех. вивітрюва­н­ня, вітер обточує і шліфує піском гірські породи, що ви­ступають на поверх­ню, утворюючи ніші або печери, скелі-гриби, хиткі скелі, ніздрювате камі­н­ня, пірамідал. валуни, столові гори-свідки, які поширені в більшості пустинь Азії, Пн. Америки й Африки. У степ. зоні України процеси Д. періодично від­буваються внаслідок вітрової ерозії, пилових бур.