Кредитна спілка

КРЕДИ́ТНА СПІ́ЛКА  — особлива форма громадських організацій, створюваних на до­бровільних, кооперативних засадах з метою фінансової підтримки та соціального захисту членів цих спілок шляхом залучення їхніх особистих заощаджень для взаємного кредитування. Діяльність К. с., на відміну від інших кредитних установ, не має на меті одержання якомога вищих прибутків, а повинна лише забезпечувати утримання са­мої спілки, збереження заощаджень та можливість надання своїм членам позик під мінімальні відсотки. Створюють К. с. переважно на основі спільності сфери і роду занять.

На українських землях вони виникли у 1860–70-х pp. і набули (як серед укр. насел. у складі Російської., так і у складі Австро-Угорської імперій) значного поширення та ма­совості (див. Кооперативний рух), особливо наприкінці 19 — на поч. 20 ст. Із набуттям Україною незалежності розпочався процес відродження К. с., зокрема 1994 створено Національну асоціацію кредитних спілок України. Реєстрацію К. с. здійснюють місцеві органи влади. Най­вищим органом є збори, на яких кожен член спілки має один голос незалежно від внесеної суми. Член К. с. обирають правління, кредитний і ревізійний наглядові комітети. Правління організовує роботу К. с. відповідно до чинного законодавства і за необхідності наймає виконавчого директора та фахівців із напрямів діяльності спілки. Кредитний комітет відповідає за реалізацію кредитної політики, визначеної правлінням, ухвалює рішення про надання позичок або готує відповідні подання до розгляду правління (залежно від розміру позички). Наглядовий комітет не рідше ніж раз у квартал ревізує діяльність К. с. Член К. с. вно­сять грошові кошти, спілка надає позички своїм членам, які згодом їх погашають і сплачують відсотки за ними. На завершальному етапі К. с. сплачує відсотки своїм чле­нам. Окрім кредитних операцій, К. с. можуть займатися постачанням окремих видів товарів своїм членам, посередництвом у реалізації їхньої продукції тощо.

К. с. України значною мірою успадкували традиції кас взаємодопомоги, які існували на підприємствах і в організаціях за радянських часів. Вони надають у позичку невеликі суми і працюють лише з фізичними особами (на від­міну, напр., від нім. К. с. райффайзенівського типу, які працюють та­кож із юридичними особами). Кількість К. с. у 1-й пол. 2000 досягла 400 (бл. 60 тис. чл.), однак їхні фінансові можливості доволі обмежені. Крім того, вони надають позики під відсоток, який мало відрізняється від банківського. К. с. ще не стали у кредитній спра­ві альтернативою банкам, їхній розвиток гальмується також не­досконалістю податкової системи. Діяльність К. с. регламентована Законом України «Про кредитні спілки» (2001) зі змінами і доповненнями (2003, 2005, 2010).

Завантажити статтю