Крейда
КРЕ́ЙДА — осадова органогенна слабозцементована, тонкозерниста карбонатна гірська порода. Складається переважно з дрібних кальцит. решток мор. водоростей (вміст порошкоподіб. кальциту 30–40, іноді — до 90 %). Колір білий, жовтуватий. Виділяють також К. бріансонську, іспанську, озерну (гажа), французьку (тальк), червону (суміш гематиту з глиною). К. утворюється на дні теплих морів на глиб. 30–500 м. В Україні витримані за площею шари К. у складі потуж. товщ карбонат. відкладів утворилися протягом пізньої епохи крейдового періоду (звідси й назва). Поширені вони у межах Дніпровсько-Донецької западини, Бахмут. западини, пд. схилу Воронез. масиву, Львів. крейд. западини. Потужність крейдяних товщ у зх. областях до 20 м, у сх. — 50–56,5 м. К. використовують у с. госп-ві, буд. матеріалів, цемент., гумовій, папер., скляній та ін. галузях промисловості. Добувають відкритим способом. В Україні налічується понад 60 родовищ К. з баланс. запасами бл. 450 млн т. Осн. її запаси зосереджені побл. міст Слов’янськ (Донец. обл.), Ізюм (Харків. обл.), Лисичанськ (Луган. обл.), Глухів (Сум. обл.), Новгород-Сіверський (Черніг. обл.). Відомі також поклади у Волин., Рівнен. і Терноп. обл. За даними Держ. наук.-вироб. підприємства «Геоінформ України», найпотужнішими нині є родовища: Слов’ян., Краматор., Райгородоцент, Бантишів. (усі — Донец. обл.), Білогорів. (Луган. обл.), Здолбунів. (Рівнен. обл.), Новгород-Сіверське.
Завантажити статтю
