ДЗЕ́НІС Освальд Петрович (27. 06. 1896, Риґа — 10. 03. 1937, Москва) — партійний діяч, право­знавець. Доктор юридичних наук (1934), член-кореспондент ВУАН (1934). Член РСДРП(б) від 1915. У 1918–20 — на нелегал. парт. роботі у Латвії, комісар 1-ї, 5-ї, 8-ї, 11-ї дивізій Червоної армії, 1920 — в. о. чл. рев­військради 15-ї армії. У листопаді 1920 — червні 1923 — нач. інформ.-статист. від­ділу Роз­відувал. упр. штабу Червоної армії. Від серед. 1923 — на нелегал. роботі у Латвії, де був заарешт. і засудж. до 5-ти р. каторги. 1926 обміняний рад. спец­службами на латис. політвʼязня і вивезений до СРСР. Навч. на юрид. факультеті Моск. університету, правовому від­діл. Ін­ституту червоної професури у Москві (1927–30). Від весни 1934 працював в УСРР: від 1935 — президент Всеукр. асоц. марксист.-ленін. ін­ститутів; відп. ред. ж. «Під марксо-ленінським прапором»; завідувач кафедри рад. будівництва Ін­ституту червоної професури у Києві. Член ЦВК УСРР 13-го склика­н­ня (від січня 1935). Автор низки наук.-популяр. і пропагандист. брошур та статей з питань парт.-рад. будівництва й на між­нар. теми, зокрема «Фашизм у Латвії», «Німецький фашизм: Про соціальну природу і масовий базис гітлерівської партії» (обидві — 1933), «Зав­да­н­ня зміцне­н­ня диктатури пролетаріату в другій пʼятирічці» (1934), «Італо-абіс­сінська війна» (1935). У листопаді 1936 заарешт., за звинуваче­н­ням у приналежності до право-лівац. контр­рев. організації в УСРР засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1955.