Дзеніс Освальд Петрович

Визначення і загальна характеристика

ДЗЕ́НІС Освальд Петрович (27. 06. 1896, Риґа — 10. 03. 1937, Москва) — партійний діяч, правознавець. Доктор юридичних наук (1934), член-кореспондент ВУАН (1934). Член РСДРП(б) від 1915. У 1918–20 — на нелегал. парт. роботі у Латвії, комісар 1-ї, 5-ї, 8-ї, 11-ї дивізій Червоної армії, 1920 — в. о. чл. реввійськради 15-ї армії. У листопаді 1920 — червні 1923 — нач. інформ.-статист. відділу Розвідувал. упр. штабу Червоної армії. Від серед. 1923 — на нелегал. роботі у Латвії, де був заарешт. і засудж. до 5-ти р. каторги. 1926 обміняний рад. спецслужбами на латис. політв’язня і вивезений до СРСР. Навч. на юрид. факультеті Моск. університету, правовому відділ. Інституту червоної професури у Москві (1927–30). Від весни 1934 працював в УСРР: від 1935 — президент Всеукр. асоц. марксист.-ленін. інститутів; відп. ред. ж. «Під марксо-ленінським прапором»; завідувач кафедри рад. будівництва Інституту червоної професури у Києві. Член ЦВК УСРР 13-го скликання (від січня 1935). Автор низки наук.-популяр. і пропагандист. брошур та статей з питань парт.-рад. будівництва й на міжнар. теми, зокрема «Фашизм у Латвії», «Німецький фашизм: Про соціальну природу і масовий базис гітлерівської партії» (обидві — 1933), «Завдання зміцнення диктатури пролетаріату в другій п’ятирічці» (1934), «Італо-абіссінська війна» (1935). У листопаді 1936 заарешт., за звинуваченням у приналежності до право-лівац. контррев. організації в УСРР засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1955.

Завантажити статтю