ДЗИ́НДРА Євген Васильович (12. 08. 1913, с. Демня, нині Микол. р-ну Львів. обл. — 02. 09. 1983, Львів) — скульптор. Брат Михайла та Степана Дзиндр. Навч. у майстерні А. Коверка (1930–33), закін. Львів. худож.-пром. школу (1938; викл. М. Внук, Я. Нальборчик, Й. Стажинський). Працював викл. у Львів. училищі приклад. мистецтва (1939–41, 1946–50). Голова правлі­н­ня Львів. організації Худож. фонду УРСР. Один з організаторів Львів. керам.-скульптур. ф-ки. Від 1945 — учасник обл., респ., всесоюз. і між­народних художніх ви­ставок. Персон. — у Львові (1955, 1964, 1966, посмертні — 1985, 2003). Осн. роботи — у станк., монум., декор. скульптурі, дрібній пластиці, різьблен­ні на дереві. У пластиці продовжував реаліст. лінії роз­витку укр. скульптури. Концептуально його твор. метод роз­винувся з нар. каменярства. Скульптури Дз. по­значені композиц. виразністю сконстру­йов. порт­рет. образу з елементами натуралізму, легкої стилізації форми на академ. основі, добрим зна­н­ням матеріалу. Роботи зберігаються у Нац. музеї у Львові, Мемор. музеї І. Труша (с. Висоцьке Бродів. р-ну Львів. обл.), Львів. літ.-мемор. музеї.