ДЗИ́НДРА Михайло Васильович (08. 11. 1921, с. Демня, нині Микол. р-ну Львів. обл. — 08. 09. 2006, Львів) — скульптор, живописець і графік. Брат Євгена та Степана Дзиндр. Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2006). Навч. у Львові в приват. студії скульптора А. Оверка (1937–39) та мист.-пром. школі (1942–44; викл. Б. Мухін, І. Севера). Послідовник О. Архипенка. На­прикінці 2-ї світової війни ви­їхав до Братислави, де викладав у студії декор. різьбле­н­ня. 1946–50 — у Німеч­чині. Працював у галузі скульптури, брав участь у худож. ви­ставках. Член Профес. спілки митців Німеч­чини. Від поч. 1950-х рр. — у США. Був одним з чільних пред­ставників Нью-Йорк. групи молодих укр. літераторів і митців, учасником заходів при Укр. літ.-мист. клубі у Нью-Йорку. На поч. 1990-х рр. повернувся в Україну. Персон. ви­ставки — у Бамберзі (1945), Нюрнберзі, (1946; обидва — Німеч­чина), Оскабані (1973), Нью-Йорку (1978), Скот­тсдейлі (1979, шт. Аризона; усі — США), Львові (1991, 1995, 2000, 2006), Києві (1991, 2008). Влас. коштом збудував Музей сучас. (автор.) скульптури у Брюховичах (у складі Львова) як філіал Львів. галереї мистецтв, де пред­ставлено великі круглі скульптурні форми у по­єд­нан­ні з малою пластикою, поліхром. пло­скорізьбою. Творчість Дз. еволюціонувала від реаліст. пластики й різьбле­н­ня на дереві з інкрустацією (на основі традиц. взірців) до асоціатив. та абстракт. скульптури. Ранню (реаліст.) скульптуру художник сві­домо знищив, прагнучи ди­станціюватися від натуралізму, імітації природ. форм. У творчості на амер. континенті синтезував ідеї ран­нього модернізму та постмодернізму. Твори Дз. метафізичні, по­значені бурлескністю, самоіронією, химерністю форм, чим органічно повʼязані з характерологією українства, гоголів. і нар. гумором. Окремі роботи зберігаються у НХМ, Львів. галереї мистецтв, Укр. музеї у Нью-Йорку.