Диба Борис Лукич
ДИ́БА Борис Лукич (30. 08. 1920, с. Кашперо-Миколаївка Микол. пов. Херсон. губ., нині Баштан. р-ну Микол. обл. — 11. 09. 1979, Одеса) — скульптор. Член СХУ (1960). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Одес. художнє училище (1941; викл. Д. Крайнєв, Л. Мучник, М. Шелюто), навч. у Всесоюз. АМ (Ленінград, нині С.-Петербург, 1946–47; викл. М. Манізер, Г. Теннер). Працював скульптором 1947–48 на Первомай. фарфор. заводі (с. Пісочне Ярослав. обл., РФ); 1948 — художник г. «Моряк» (Одеса); 1949–58 — на Одес. худож.-вироб. комбінаті. Учасник мистецьких виставок від 1954. Представник соцреалізму. Автор портретів, монум. пластики, пам’ятників. Окремі роботи зберігаються у Музеї оборони Одеси. Портрет Д. створив Г. Крижевський (1950-і рр.).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «В. Ленін у Смольному» (1952), «Саша малює», «Хлопчик» (обидва — 1954), «Т. Шевченко» (1955), «Оборона Одеси», «У засідці» (обидва — 1958), «Українська пісня», «Поет Є. Бандуренко» (обидва — 1960), «М. Ломоносов» (1962, побл. Одес. технол. інституту), «М. Фрунзе» (1967, радгосп ім. М. Фрунзе, Одес. обл.), «В. Чапаєв» (1968, колгосп ім. В. Чапаєва, Микол. обл.), «Мати» (1972); погруддя — Л. Луценка (1964), В. Шалайди (1967).