Димитрій

ДИМИ́ТРІЙ (Ярема Володимир Васильович; 09. 12. 1915, с. Глідні Березів. пов., нині Під­карпат. воєводства, Польща — 25. 02. 2000, Львів) — церковний діяч. 1931–38 навч. малярства у П. Ковжуна, роз­писував церкви на Львівщині. 1938–39 служив у польс. війську, брав участь у перших боях 2-ї світової війни, був у нім. полоні. 1942–44 навч. у Львів. мист.-пром. школі під керівництвом М. Осінчука. Мобілізов. до рад. армії. Згодом працював у Нац. музеї у Львові. Був пере­конаний, що пере­хід на православʼя зі збереже­н­ням традиц. для Галичини обряду допоможе врятувати Церкву від русифікації. 3 серпня 1947 архі­єпис­копом Макарієм (Оксіюком) висвяч. на диякона, а 10 серпня — на священика. Служив у парафіях на Львівщині (1947–58), у Андріївській (1958–60), Пʼятницькій (1960–65), Преображенській (1965–69), Петропавлівській (1969–93) церквах Львова. На поч. 1989 звернувся з листом до екзарха РПЦ в Україні митрополита Філарета (Денисенка) із закликом до реабілітації нац. Церков, під­тримки Церквою патріот. прагнень українського народу. 19 серпня 1989 разом з о. І. Пашулею проголосив пере­хід Петропавлівської парафії Львова з-під юрисдикції МП до складу УАПЦ на чолі з митрополитом Мстиславом (Скрипником). Став ініціатором і актив. учасником проведе­н­ня Помісного собору 5–6 червня 1990, на якому прийнято статут УАПЦ й обрано її Патріархом Мстислава. Після смерті Мстислава й пере­ходу більшості єпис­копів УАПЦ до РПЦ та УПЦ КП прото­пресвітер В. Ярема у серпні 1993 прийняв чернечий постриг, а 5 вересня висвяч. на єпис­копа Пере­яславського і Січеславського УАПЦ. 7 вересня на 2-му Поміс. соборі обраний Патріархом Київським і всієї України. У промові заявив, що роз­глядає себе лише як тимчас. предстоятеля Церкви і готовий скласти повноваже­н­ня в разі вибору єдиного глави Укр. Поміс. Церкви з боку УПЦ КП і МП. Автор праць з питань сусп. служі­н­ня Церкви, історії іконопису в Україні («Дивний світ ікон», Л., 1994).

Завантажити статтю