Гудима Андрій Дмитрович
ГУДИ́МА Андрій Дмитрович (19. 07. 1937, с. Слобода-Носковецька, нині Жмерин. р-ну Вінн. обл.) — письменник, ботанік, еколог. Канд. с.-г. н. (1972). Член НСПУ (1977). Обл. літ. премія ім. М. Трублаїні (1968). Закін. Білоцерків. с.-г. інститут (Київ. обл., 1964), де й працює від 1969 (нині аграр. університет): 1978–86 — завідувач кафедри ботаніки і фізіології рослин, від 1986 — доцент Автор наук.-метод. посібників з фізіології та анатомії рослин. Друкується від 1960. Визначал. риса творчості Г. — оригінал., високохудожнє розкриття укр. нац. характеру. Провідні теми творчості — краса рідної землі, роздуми про Батьківщину та істор. минуле, сенс люд. життя, працю і обов’язок перед суспільством. Автор зб. пейзаж., інтим. та громадян. лірики: «Брость» (1969), «Жниво» (1976), «Жайворонкова пора» (1977), «Позиція серця» (1984), «Родиземля» (1987), «Обличчя любові» (1995). Кн. поем «Дзвони над Россю» (1988) — про істор. минуле Білоцерківщини (зокрема повстання під керівництвом К. Косинського, виступ декабристів Черніг. полку). Темат. основа романів у віршах «Устим Кармалюк» (1992; Всеукр. літ. премія ім. М. Коцюбинського, 1994), «Северин Наливайко» (1995), «Клекотіли орли» (1998) та «Сповідь Мазепи» (2003) — героїчна боротьба українського народу за волю і незалежність. Серед проз. творів — «Чуже весілля» (1985), «Поклонитися любові» (1991), «Солодкі плоди гіркого кореня» (2003). Романи «Кара без вини» (1993; Літ.-мист. премія ім. І. Нечуя-Левицького, 1995) і «Лихо не спить» (2000) — про голодомори в Україні 1932–33 та 1946–47 — склали дилогію «Під знаком біди» (2002). Повісті «Чорне сонце» (1993), «Хресна дорога» (1997; 2000) — про трагедію 2-ї світової війни та нелегке сьогодення. Усі зазнач. твори Г. опубл. у Києві. Також у доробку письменника ескізи до літ. портрета В. Міняйла «Від ясних зір до квіту папороті», зб. публіцист. роздумів про екологію довкілля і люд. душі «Торкнутись розумом до істин» (Біла Церква, 2004).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Вибрані твори: В 2 т. К., 1996; Твори: У 4 т. Біла Церква, 2006.
Рекомендована література
- Луків М. Буть агрономом і поетом // ЛУ. 1978, 6 лют.;
- Грабовський В. Сила прози Андрія Гудими // ЛУ. 2003, 20 лют.