ГУДИ́МА Віталій Овксенті­йович (03. 02. 1861, Полтава — 19. 02. 1929, м. Каліш, Польща) — військовий діяч. Генерал-хорунжий Армії УНР. Закін. Моск. кадет. корпус, Чугуїв. піхотне юнкер. училище (1881). Від 1906 — чл. товариства «Просвіта». Під час 1-ї світової війни — полковник рос. армії. З утворе­н­ням УЦР та проголоше­н­ням незалежності України вступив до Армії УНР. Навесні 1918 при­значений командиром 4-го полку Сірої дивізії. За часів Геть­манату П. Скоропадського у складі дивізії діяв на Чернігівщині. Під час антигеть­ман. пов­ста­н­ня під­тримав Директорію, брав участь в обороні пн. кордонів України. Від­значився 1919 у боях за Житомир і Бердичів, 1920 — під час на­ступу на Київ. Після інтернува­н­ня Армії УНР у Польщі під­вищений у ранзі до генерала-хорунжого, був нач. мобілізац. упр. Військ. мін-ва УНР.