Гудима Віталій Овксентійович
ГУДИ́МА Віталій Овксентійович (03. 02. 1861, Полтава — 19. 02. 1929, м. Каліш, Польща) — військовий діяч. Генерал-хорунжий Армії УНР. Закін. Моск. кадет. корпус, Чугуїв. піхотне юнкер. училище (1881). Від 1906 — чл. товариства «Просвіта». Під час 1-ї світової війни — полковник рос. армії. З утворенням УЦР та проголошенням незалежності України вступив до Армії УНР. Навесні 1918 призначений командиром 4-го полку Сірої дивізії. За часів Гетьманату П. Скоропадського у складі дивізії діяв на Чернігівщині. Під час антигетьман. повстання підтримав Директорію, брав участь в обороні пн. кордонів України. Відзначився 1919 у боях за Житомир і Бердичів, 1920 — під час наступу на Київ. Після інтернування Армії УНР у Польщі підвищений у ранзі до генерала-хорунжого, був нач. мобілізац. упр. Військ. мін-ва УНР.
Рекомендована література
- Список полковникам по старшинству на 1909 г. С.-Петербург, 1909;
- Тинченко Я. Українське офіцерство: шляхи скорботи та забуття. 1917–1921 роки. К., 1995;
- Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Генералітет українських визвольних змагань: Біограми генералів та адміралів українських військових формацій першої половини ХХ століття. Л., 1995.
Завантажити статтю
Людина 
