Гула Євген Петрович
Визначення і загальна характеристика
ГУ́ЛА Євген Петрович (03. 02. 1945, с. Тисовець Ряшів. воєводства, Польща) — живописець і графік. Член НСХУ (2000). Закін. Київський художній інститут (1979; викл. В. Виродова-Готьє, І. Ковтонюк, В. Сингаївський). Від 1986 — викладач, доцент кафедри рисунку та живопису Київ. університету технологій та дизайну; за сумісн. 1990–94 — старший викладач кафедри графіки у Київ. політех. інституті. Учасник всеукр., всесоюз. та зарубіж. мистецьких виставок від 1980. Персон. — у Києві (1988, 1991, 1993, 2003), Білій Церкві (1994), Віллінсафені та Євері (Німеччина, 1998), Кошаліні (Польща, 1999), Мюнхені (2000), Слупську (Польща, 2002). Автор монум. розписів храму в с. Уличне Дрогоб. р-ну Львів. обл. (1981), соборі св. Петра і Павла у Сімферополі (1992); камер. творів, істор. і темат. полотен, портретів, натюрмортів. Віртуозно володіє прийомами олій. живопису, графіч. техніками (пастеллю, аквареллю, темперою, монотипією). Роботи зберігаються у Білоцерків. краєзнав. музеї.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Козацькі думи» (1986), «Пам’яті М. Бойчука» (1989), «Відродження», «Т. Шевченко» (обидва — 1990), «Воскресіння» (1992), «Бриніли струни» (1996), «Польові квіти», «Маски» (обидва — 1997), «Білий ангел» (1998), «Настрій з Мостова–1» (1999), «Літа молодії», «Квіти весни» (обидва — 2000), «Острів Байди», «Хортиця», «Благодать» (усі — 2002), «Вакханалія», «Карпати» (обидва — 2003), триптих «Сучасність» (2004), «Стіна», «Київські вітрила» (обидва — 2005); портрети — «Тетяна» (1990, 2003), І. Мазепи, дружини (обидва — 1993), «Студентка Олена» (1995), «Доктор медицини А. Батрух» (1998), «Мар’янка» (2003).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
