Гуль Роман Борисович

Визначення і загальна характеристика

ГУЛЬ Роман Борисович (08(20). 01. 1896, Київ — 30. 06. 1986, Нью-Йорк) — письмен­ник, літературний критик. Нащадок зросійщених шведів, батько був заможним поміщиком. 1914 Г. вступив на юрид. факультет Моск. університету, 1916 мобілізов. у діючу армію, весною 1917 закін. офіцерську школу. Воював на Пд.-Зх. фронті. Після більшов. пере­вороту ви­їхав на Дон, де при­єд­нався до Добровол. армії. У складі ударного полку генерала Л. Корнілова взяв участь у знаменитому рейді на Дону й Кубані. Після тяжкого поране­н­ня повернувся у Київ, мобілізов. до війська геть­мана П. Скоропадського. У листопаді 1918 увʼязн. урядом Директорії, а на­прикінці грудня депортов. до Німеч­чини, де пере­бував у таборі для пере­міщ. осіб. Від 1920 мешкав у Берліні, спів­працював із рос. емі­грант. журналами, прилучився до «зміновіхівців», але скоро ві­ді­йшов від них. Літ. славу Г. приніс роман «Ледяной поход» (Берлин, 1921), що звучав як протест проти громадян. війни і брато­вбивства. Власний досвід і роз­повіді ін. емі­грантів склали основу книг «Жизнь на фуксах» (Москва; Петро­град, 1923), «В рас­сеянии сущие» (Берлин, 1923) та «Белые по Черному» (Москва, 1928). Ві­домому революціонеру і провокатору Азефу присвяч. роман «Генерал БО» (нова редакція — «Азеф», Берлин, 1929), центр. фігури роману «Скиф» (Берлин, 1931) — М. Бакунін і Микола І. Написав також низку біогр. книг про червоних воєначальників (М. Тухачевського, К. Ворошилова) і чекістів. 1933 арешт. нацистами, бл. місяця утримувався в концтаборі (описав у кн. «Ораниенбург: Что я видел в гитлеровском концентрацион­ном лагере», Париж, 1937), після звільне­н­ня ви­їхав до Парижа. 1936–37 працював кіносценаристом у Лондоні. Під час війни жив на Пд. Франції, працював на заводі, на молоч. фермі. 1945 завершив белитризов. автобіо­графію «Конь рыжий» (вид. — Нью-Йорк, 1952), у Парижі створив демократ. групу «Рос. нар. движение», видавав г. «Народная правда». 1950 пере­їхав до Нью-Йорка. У повоєн­ний час писав пере­важно мемуари («Я унес Рос­сию: Апология эмиграции», т. 1–2, Нью-Йорк, 1981) та літ.-критичні стат­ті (зокрема про творчість Б. Пастернака, А. Ахматової, О. Солженіцина), більшість яких зі­брані в кн. «Одвуконь: Советская эми­грантская литература» (1973) та «Одвуконь 2» (1982; обидві — Нью-Йорк).

Літ.: Филип­пов Б. Роман Гуль-прозаик: к 90-летию // Новый журнал. 1986. № 162.

А. В. Кулинич

Завантажити статтю