Гумельниця

Визначення і загальна характеристика

ГУМЕ́ЛЬНИЦЯ — археологічна культура періоду енеоліту. Поширена у Балкано-Дунай. регіоні в 5 тис. до н. е. Назва походить від поселе­н­ня Г., від­критого у 1924 на лівому березі Дунаю (Румунія). В Україні ві­домо 23 поселе­н­ня, з яких у 60–70-і рр. 20 ст. роз­копані Бол­град, Озерне, Нагірне 2. Епонімна памʼятка — багатошарове поселе­н­ня побл. м. Бол­град Одес. обл. Поселе­н­ня пл. від 1 до 10 га за­ймали пере­важно високі береги озер і були забудовані глинобит. будинками із за­глибленою долівкою. Роз­копано також багато госп. ям. Знаря­д­дя праці виготовлені з до­бруджського або дністров. каменю та кременю. Ліпний посуд високо­якісний, типовими є тарні горщики з грубого тіста та різноманітні тонкостін­ні лисковані орнаментов. посудини. Характерні орнаментов. жіночі теракоти, різноманітні теракотові культові речі. Зафіксов. контакти з трипіл. племенами етапів А і В-1. Населе­н­ня варіанту Бол­град — унікал. приклад при­стосува­н­ня землероб.-скотар. господарства до степової зони Нижнього Подунавʼя.

Літ.: Суб­ботин Л. В. Памятники культуры Гумельница юго-запада Украины. К., 1983.

Н. Б. Бурдо

Завантажити статтю