Гурвич Олександр Гаврилович

Визначення і загальна характеристика

ГУ́РВИЧ Олександр Гаврилович (27. 09(09. 10). 1874, Полтава — 27. 07. 1954, Москва) — лікар-гістолог, біолог. Брат Л. Гурвича. Кандидат медичних наук (1899), доктор біологічних наук (1908), професор (1908). Сталінcька премія (1941). Державні нагороди СРСР. Закін. Мюнхен. університет (1897), де відтоді й працював у лаб. К. Купфера. Був співроб. каф. анатомії Страсбур. (Франція, 1898–1901) та Берн. (1901– 05) університетів; проф. гістології Вищих жін. курсів у С.-Петербурзі (згодом Петроград, 1907–18); проф., завідувач кафедри гістології Таврій. університету (Сімферополь, 1918–25); проф., завідувач кафедри гістології та ембріології Моск. університету (1925–30, через звинувачення в ідеалізмі був змушений залишити роботу); від 1930 — завідувач відділу експерим. біології, згодом дир. Інституту експерим. медицини (Ленінград), на базі якого заснував (1945) і очолив Відділ експерим. біології АМН СРСР; 1945–48 — директор та завідувач відділу мітогенезу і заг. біології Інституту експерим. біології АМН СРСР (Москва). Основні напрями наук. досліджень: цитологія, гістофізіологія, ембріологія, біофізика і теор. біологія. Увів поняття «біол. поле» (1912) та розробив його теорію (1944). Відкрив надслабке ультрафіолетове випромінювання низки живих тканин, що стимулює поділ клітини, і назвав його мітогенет. випромінюванням. Застосував його для розроблення методів біол. діагностики раку.

Завантажити статтю