ГУ́РІЙ (Єгоров Вʼячеслав Михайлович; 01. 07. 1891, с. Опеченський Посад Новгород. губ., Росія — 12. 07. 1965, Сімферополь) — церковний діяч РПЦ. Нагородж. правом носі­н­ня двох хрестів (1946). Закін. Петров. комерц. училище (С.-Петербург, 1911), Петро­град. духовну академію зі ступ. канд. богословʼя (1917). У грудні 1915 прийняв чернецтво, висвяч. на ієродиякона, згодом — на ієромонаха. Від 1917 служив у церквах Петро­града, спільно з братом 1922 створив Церк. братство для боротьби з обновленством. Того ж року в червні заарешт., засудж. за звинуваче­н­ням у антирад. діяльності до 2 р. засла­н­ня. Від 1925 — настоятель кановії Олександро-Невської лаври, 1926–28 — церкви Київ. по­двірʼя (Ленін­град). У травні 1927 заарешт. вдруге, у грудні 1928 — втретє, засудж. до 5 р. таборів. Після звільне­н­ня жив у Ташкенті і Ферґані. У серпні 1946 хіротоніз. на єпис­копа Ташкентського і Середньоазіатського, від лютого 1952 — архі­єпис­коп. Від січня 1953 — архі­єпис­коп Саратовський і Сталін­градський, від липня 1954 — Чернігівський і Ніжинський, від жовтня 1955 — Дні­пропетровський і Запорізький. Від травня 1959 — митрополит Мінський і Білоруський, від вересня 1960 — Ленін­градський і Ладозький, від листопада 1961 — Сімферопольський і Кримський, управляючий Дні­проп. єпархією.