Гутне скло
ГУ́ТНЕ СКЛО — вид декоративно-ужиткового мистецтва. Назва вказує на особливості технології та характер виготовлення виробів, що набули остаточ. вигляду біля скловар. печі, видувалися вільно чи за допомогою форм. Гутні техніки — сукупність специф. прийомів та способів руч. оброблення скла у гарячому стані: видування, кракле, ліплення, міллєфіорі, накладання кольор. шарів, ниток, крихти, рифлення, фляндрування тощо. Перші достовірні зразки виробів із гарячого скла знайдено під час розкопок м. Ура в Месопотамії (25 ст. до н. е.). У серед. 1 ст. н. е. було винайдено склодувну трубку (до цього скловироби формували за допомогою «піщаного ядра»), Г. с. почали формувати і декорувати різноманіт. способами гутної техніки. Високого худож. рівня Г. с. досягло в Італії, Іспанії, Німеччині, Чехії. Під впливом нім. та чес. скляної продукції 16–17 cт., що надходила в Україну, зʼявилися поняття — «гута», «гутник», «гутне скло», «гутництво» (від нім. die Hutte — будівля, в якій знаходиться скловарна піч). Згодом ці назви закріпилися на укр. ґрунті. Традиційно «гутним» називають давнє укр. скло.
Укр. Г. с. сягає часів Київ. Русі. Археол. знахідки цього періоду свідчать про виготовлення зі скла прикрас (браслети, намиста, обручки), а також посуду (пляшки, келихи, склянки). Осн. формою виробництва худож. скла в Україні до серед. 19 ст. були різні за потужністю скловарні майстерні — гути (згадуються у документах від 16 ст.). Досить щільно розташовувалися гути на Чернігівщині, Волині, Поділлі, Київщині. Від серед. 19 ст. Г. с., яке виготовлялося кустар. способом, поступово зникало, поступаючись якістю та рентабельністю виготовлення продукції склороб. заводів. Розквіт Г. с. в Україні припадає на кін. 17–18 cт. Гутна справа хоча і була певною мірою відокремлена від суміж. видів худож. ремесел, виходячи зі специфіки процесу виготовлення, але існуючи у часи панування стилю бароко, не могла не втілити його риси, зокрема у формотворенні, орнаментиці. М. Біляшівський, досліджуючи Г. с., відзначав, що вироби 18 ст. мають гарну лінію форми, справжню оздобу. Осн. асортимент гут — різноманіт. посуд для зберігання напоїв: баклаги, барильця, дзбани, карафи, плесканки, сулії, штофи; для пиття: келихи, кубки, кухлі, чарки. Велику групу посуду складає фігурний, що за типологією форм найбільш декоративний. У цій групі виділяються пляшки-ведмедики, що були неодмін. атрибутом нар. весілля. Волин. гути славилися віртуоз. виконанням ажур. кошиків. Посуд оздоблювався розписом емалевими та олій. фарбами, гравіюванням та різноманіт. наліпками. Колористичну гаму старого укр. скла створювали як освітлені, так і відповідно забарвлені маси, зокрема т. зв. кольори білої та зеленої води. На гутах також виготовляли віконне та дзеркал. скло, освітлюв. прилади, бісер. Напівзабуте мистецтво Г. с. відродилося у повоєн. період і повʼязується насамперед із діяльністю митців Львівщини. Для успіш. розвитку виробництва Г. с. багато зусиль доклали майстри-склодуви П. Семененко та М. Павловський. 1962 на Львів. експерим. керам.-скульптур. ф-ці відкрито гутний цех, що випускає декор. посуд і сувеніри з кольор. та сульфід. скла. Склоцех був постій. вироб.-твор. базою для художників скла з Рад. Союзу. Від 1989 проводяться Міжнар. симпозіуми з Г. с., у яких беруть участь провідні митці з багатьох країн світу. Традиції гутного промислу розвиваються у сучас. укр. худож. склі. Серед майстрів-склодувів львів. школи — Б. Валько, О. Гера, Й. Гулянський, П. Думич, Я. Мацієвський, М. Тарнавський; художники А. Бокотей, Б. Галицький, В. Ґінзбурґ, О. Звір, Є. Мері, Ф. Черняк, Р. Шах. У виробництві й формуванні мист. якостей Г. с. важл. роль відіграли митці Київ. заводу худож. скла: І. Аполлонов, А. Балабін, В. Геншке, С. Голембовська, І. Зарицький, Л. Митяєва, С. Сміян.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
