Гуцульська сотня УСС
ГУЦУ́ЛЬСЬКА СО́ТНЯ УСС — військовий підрозділ. Сформована у жовтні 1916 у складі австро-угор. армії з добровольців — мешканців Гуцульщини й Буковини для ведення партизан. боротьби у тилу рос. армії в Карпатах. Нараховувала 180–250 стрільців, підстаршин і старшин — переважно гуцулів із тодіш. Коломий. округи та навколиш. повітів. Командири — четар Н. Никорак, лейтенант А. Ерлє, сотник О. Левицький, четар Бужор, поручник Г. Голинський-Гурбич. 25 листопада 1916 відправлена на фронт у р-н сіл Кирлібаба, Якобени, Ватра-Дорней (усі — Румунія), де під час боїв на г. Дідуль її вояки захопили у полон бл. 600 рос. солдатів і офіцерів. Навесні 1917 напередодні Великодня стрільці побраталися із солдатами-українцями 254-го Київ. полку рос. армії, за що їх зняли з фронту і перевели на будівництво гір. доріг у Карпати. Після призначення командиром Г. Голинського-Гурбича 27 червня 1917 сотня вирушила на Сх. фронт до с. Конюхи (нині Козів. р-ну Терноп. обл.). Особливо відзначилась 29 липня 1917 у боях за переправу і міст на р. Збруч побл. сіл Збриж (нині Чемеровец. р-ну Хмельн. обл.) і Чемерівці (нині смт Хмельн. обл.). У березні 1918 у складі Легіону УСС передислокована на тер. сучас. Запоріз. і Кіровогр. обл. Окрім несення військ. служби, стрільці організовували осередки «Просвіти», читальні, аматор. гуртки, проводили курси української мови та українознавства, концерти тощо. Влітку 1918 за відмову виступити проти повстан. загону отамана Шинкаря командира Легіону УСС О. Микитку і командира сотні Г. Голинського-Гурбича австр. командування віддало до військ.-польового суду. Від покарання їх врятував В. фон Габсбурґ-Лотрінґен, який вважав Г. с. УСС своєю гвардією. У вересні 1918 відведена на Буковину, після проголошення ЗУНР увійшла до складу Гуцульського куреня УГА.
Рекомендована література
- Горбовий Г. Гуцульська сотня // Літопис Червоної Калини. 1931. № 5–6;
- Кузич І. До історії Гуцульського куреня // Гуцулія. 1969. Ч. 2;
- Якимович Б. З історії Українських Січових Стрільців // ПУ. 1990. № 1;
- Петро Д. Сини Гуцульських гір // Агро. 1990. № 50–51;
- Ріпецький С. Українське січове стрілецтво. Л., 1995.
Завантажити статтю
