Гуцульська сотня УСС

ГУЦУ́ЛЬСЬКА СО́ТНЯ УСС — військовий під­роз­діл. Сформована у жовтні 1916 у складі австро-угор. армії з добровольців — мешканців Гуцульщини й Буковини для веде­н­ня партизан. боротьби у тилу рос. армії в Карпатах. Нараховувала 180–250 стрільців, під­старшин і старшин — пере­важно гуцулів із тодіш. Коломий. округи та навколиш. повітів. Командири — четар Н. Никорак, лейтенант А. Ерлє, сотник О. Левицький, четар Бужор, поручник Г. Голинський-Гурбич. 25 листопада 1916 від­правлена на фронт у р-н сіл Кирлібаба, Якобени, Ватра-Дорней (усі — Румунія), де під час боїв на г. Дідуль її вояки захопили у полон бл. 600 рос. солдатів і офіцерів. Навесні 1917 напередодні Великодня стрільці побраталися із солдатами-українцями 254-го Київ. полку рос. армії, за що їх зняли з фронту і пере­вели на будівництво гір. доріг у Карпати. Після при­значе­н­ня командиром Г. Голинського-Гурбича 27 червня 1917 сотня вирушила на Сх. фронт до с. Конюхи (нині Козів. р-ну Терноп. обл.). Особливо від­значилась 29 липня 1917 у боях за пере­праву і міст на р. Збруч побл. сіл Збриж (нині Чемеровец. р-ну Хмельн. обл.) і Чемерівці (нині смт Хмельн. обл.). У березні 1918 у складі Легіону УСС пере­дис­локована на тер. сучас. Запоріз. і Кіровогр. обл. Окрім несе­н­ня військ. служби, стрільці організовували осередки «Просвіти», читальні, аматор. гуртки, проводили курси української мови та україно­знавства, концерти тощо. Влітку 1918 за від­мову ви­ступити проти пов­стан. загону отамана Шинкаря командира Легіону УСС О. Микитку і командира сотні Г. Голинського-Гурбича австр. командува­н­ня від­дало до військ.-польового суду. Від покара­н­ня їх врятував В. фон Габсбурґ-Лотрінґен, який вважав Г. с. УСС своєю гвардією. У вересні 1918 від­ведена на Буковину, після проголоше­н­ня ЗУНР уві­йшла до складу Гуцульського куреня УГА.

Завантажити статтю