ГУЦУ́ЛЬСЬКИЙ ПОЛК МОРСЬКО́Ї ПІХО́ТИ УНР — військовий під­роз­діл. Повна назва — 1-й Гуцул. полк мор. піхоти УНР. Створ. 24 березня 1919 від­повід­но до наказу мор. міністра УНР М. Білинського, погодженого з Військ. секретаріатом ЗОУНР, для оборони чорномор. узбереж­жя до під­ходу військ Армії УНР і УГА. Командир — сотник В. Гемпель. Формува­н­ня, що роз­почалося 3 лютого 1919 у Він­ниці, через на­ступ більшовиків пере­несене до м. Коломия (нині Івано-Фр. обл.). Більшість особового складу — гуцули-добровольці, зокрема із сіл нинішнього Коломий. р-ну. Місця дис­локації: Коломия, м. Станіслав (нині Івано-Франківськ), м. Броди (нині Львів. обл.), Тернопіль, м. Камʼянець-Подільський (нині Хмельн. обл.), околиці Одеси. Планувалося на­брати 2 тис. добровольців, однак через окупацію Галичини поляками та румунами цього зробити не вдалося. У квітні 1919 полк складався із 700 вояків, із них піхотинців — 300, вершників — 50. Спочатку був одягнений у заг.-військ. одно­строї, 16 квітня 1919 Мор. мін-во УНР за­провадило для мор. піхотинців спец. форму. На­прикінці квітня полк пере­ведений до Рівного, де його командир сотник В. Гемпель пере­йшов на бік поляків, звідти — до Тернополя. Від­значився у боях з поляками, більшовиками і денікінцями. 1920 інтернований у Польщі.