Гуцульський полк морської піхоти УНР

ГУЦУ́ЛЬСЬКИЙ ПОЛК МОРСЬКО́Ї ПІХО́ТИ УНР – військовий підрозділ. Повна назва — 1-й Гуцул. полк мор. піхоти УНР. Створ. 24 березня 1919 відповідно до наказу мор. міністра УНР М. Білинського, погодженого з Військ. секретаріатом ЗОУНР, для оборони чорномор. узбережжя до підходу військ Армії УНР і УГА. Командир — сотник В. Гемпель. Формування, що розпочалося 3 лютого 1919 у Вінниці, через наступ більшовиків перенесене до м. Коломия (нині Івано-Фр. обл.). Більшість особового складу — гуцули-добровольці, зокрема із сіл нинішнього Коломий. р-ну. Місця дислокації: Коломия, м. Станіслав (нині Івано-Франківськ), м. Броди (нині Львів. обл.), Тернопіль, м. Кам’янець-Подільський (нині Хмельн. обл.), околиці Одеси. Планувалося набрати 2 тис. добровольців, однак через окупацію Галичини поляками та румунами цього зробити не вдалося. У квітні 1919 полк складався із 700 вояків, із них піхотинців — 300, вершників — 50. Спочатку був одягнений у заг.-військ. однострої, 16 квітня 1919 Мор. мін-во УНР запровадило для мор. піхотинців спец. форму. Наприкінці квітня полк переведений до Рівного, де його командир сотник В. Гемпель перейшов на бік поляків, звідти — до Тернополя. Відзначився у боях з поляками, більшовиками і денікінцями. 1920 інтернований у Польщі.

Літ.: Петренко І. Дещо з історії 1-го Гуцульського полку морської піхоти // Літопис Червоної Калини. 1934. № 2; Дем’янюк П. Гуцульські легіні з Карпат // Червоний прапор. 1990. № 100.

П. П. Дем’янюк

Рекомендована література

Петренко І. Дещо з історії 1-го Гуцульського полку морської піхоти // Літопис Червоної Калини. 1934. № 2;
Дем’янюк П. Гуцульські легіні з Карпат // Червоний прапор. 1990. № 100.