Голейзовський Касян Ярославович

Визначення і загальна характеристика

ГОЛЕЙЗО́ВСЬКИЙ Касян Ярославович (Голейзовский Касьян Ярославич; 22. 02 (05. 03). 1892, Москва — 04. 05. 1970, там само) — російський артист балету, балет­мейстер. Заслужений артист Білоруської РСР (1940), засл. діяч мистецтв Литов. РСР (1954). Навч. в Моск. театр. училищі, закін. С.-Петербур. театр. училище (1909; кл. С. Андріанова, М. Обухова, М. Фокіна). 1909–10 — арт. Маріїн. театру в С.-Петербурзі; 1910–18 — Великого театру в Москві. Балет­мейстер. діяльність роз­почав від 1915 у моск. театрах мініатюр (Інтим. театр, Мамонтовський театр мініатюр, театр-кабаре «Летюча миша»); від 1919 — балет­мейстер Моск. камер. балету, Великого театру, худож. кер. Екс­перим. театру балету; 1926–28 — худож. кер. балету і гол. балет­мейстер Одес., 1928–29 та 1934–35 — гол. балет­мейстер Харків. укр., 1948–49 — балет­мейстер Львів. ім. І. Франка театрів опери та балету; у 50–60-і рр. — балет­мейстер Великого театру. 1926 створив в Одесі екс­перим. майстерню хорео­графії «Фабрика сучас. танцю», де спів­працював з М. Болотовим, П. Вірським, В. Пресняковим. Реформатор рос. балету 1920–30-х рр. Один із засн. укр. балет. театру. При Харків. укр. та Одес. театрах опери та балету організував балетні студії. Естет. ідеал Г. — органічне по­єд­на­н­ня класики з вільною пластикою та фольклор. мотивами. Вперше у балеті за­стосував кон­структивні установки, які дали можливість показати людську по­стать обʼємно. Декорованими пластич. нюансами, своєрідністю світлотіней по­становки Г. близькі до естетики рос. модерну, але жорстка структурна основа зближує їх з кон­структивізмом, неокласицизмом. Здійснив по­становки балетів «Вибір нареченої» В. Ку­зміна (1916, Інтим. театр); «Соната смерті і руху» на музику О. Скрябіна (1918), «Трагедія масок» на музику Б. Бера, «Фавн» на музику К. Дебюс­сі (обидві — 1922), «Смерть Ізольди» на музику Р. Ваґнера, «Етюди чистої класики» на музику Ф. Шопена (обидві — 1924; усі — Моск. камер. балет); «Озеро Люль» О. Файко (1923), «Д. Є.» («Даєш Європу!») М. Подгаєцького (1924; обидві — Театр. ім. Мейєрхольда, Москва); «Йосип Прекрасний», «У сонячному промін­ні» С. Василенка, «Половецькі танці» (з опери «Князь Ігор» О. Бородіна; усі — 1926, Одес. театр опери та балету); «Смерч» Б. Бера, «У сонячному промін­ні», «Йосип Прекрасний» С. Василенка (усі — 1928), «Спляча красуня» П. Чайковського (1935; усі — Харків. укр. театр опери та балету); «Чарда» на музику Б. Бера, «Шопен» (обидві — 1933), «Скрябініана» (1962), «Лейлі і Меджнун» на музику С. Баласаняна (1964; усі — Великий театр); «Половецькі танці» (з опери «Князь Ігор» О. Бородіна, 1944), «Бахчисарайський фонтан» Б. Асафʼєва (1945; обидві — Донец. театр опери та балету); а також танці в к/ф «Маріонетки» (реж. Я. Протазанов, 1934), «Весна» (реж. Г. Александров, 1947). Автор низки статей про балет і кн. «Образы рус­ской народной хорео­графии» (Москва, 1964).

Партії: Голубий Птах, Блазень («Спляча красуня», «Лебедине озеро» П. Чайковського), Метелик («Золота рибка» на музику М. Черепніна), Камон («Саламбо» А. Арендса).

Літ.: Суриц Е. Хорео­графическое искус­ство двадцатых годов. Москва, 1979; К. Голейзовский. Жизнь и творчество. Статьи, документы, воспоминания. Москва, 1984; Шереметьевская Н. Год 1933: Снова в Большом [О Голейзовском] // Сов. балет. 1992. № 5–6.

Ю. О. Станішевський

Завантажити статтю