ГОЛОВИ́Н Бог­дан Петрович (псевд.: Б. Горбачівський, Б. Кузик, Б. Петрів, Теодор Хуторянин, Тарас Чепіга, О. Чумаченко та ін.; 06. 09. 1926, с. Золотковичі, нині Мостис. р-ну Львів. обл. — 09. 10. 2016, Тернопіль) — публіцист, громадський діяч. Член НСЖУ (1999). Всеукр. премія ім. братів Б. і Л. Лепких (2005). Закін. Львівський університет (1958). Учителював на Львівщині (1952–61), Тернопільщині (1961–92). Як син «ворога народу» та за свою діяльність пере­слідувався рад. спец­службами і компарт. органами. Член товариства «Просвіта» (1988), зокрема від 1992 — голова, від 2001 — почес. голова його Терноп. обʼ­єд­на­н­ня. Друкується у періодиці від 1948. Автор роз­відок з історії, педагогіки, нарисів про укр. громад.-політ. діячів, науковців, учасників визв. змагань 40–50-х рр. 20 ст. Упорядкував кн. «“Молода Просвіта” Тернопільщини» (1997; 2005), написав і видав «Мученики та ісповід­ники Української Церкви ХХ столі­т­тя» (2000), «Нації незгасний смолоскип» (2002), «Ґроно вітань щиросердечних» (2004; усі — Тернопіль).