ГОЛОВІ́Н Микола Микола­йович (22. 02. 1875, Москва — 10. 01. 1944, Париж) — військовий діяч. Генерал-поручник Армії УНР. Закін. Пажес. корпус (1893), Микол. академію Ген­штабу в С.-Петербурзі (1900). Від 1908 — проф. цієї академії. Пере­бував на стажуван­ні у Франції. Під час 1-ї світової війни — командир 2-го лейб-гвардії Гроднен. полку, нач­штабу Румун. фронту, генерал-лейтенант (від 1917). З утворе­н­ням УЦР сприяв українізації частин рос. армії. Після більшов. пере­вороту 1917 — в укр. війську. Брав участь у роз­будові Армії УНР. За часів Геть­манату — голова Військ.-істор. комісії Гол. упр. Ген­штабу, чл. Київ. воєн­но-істор. товариства, спів­роб. ж. «Наук.-військ. вісник». Після пере­моги Директорії ви­їхав з України. Брав участь у роботі урядів А. Денікіна й О. Колчака. 1919 емігрував до Франції. Заснував Вищі воєн­но-наук. курси для офіцерів рос. армії у Парижі (1927–39) та Белґраді (1931–44). Автор низки праць з історії 1-ї світ. і громадян. воєн у Росії.