КРА́ВЧЕНКО Павло Микитович (07. 11. 1926, с. Уразово, нині смт Бєлгородської обл., РФ) — диригент, педагог. Брат М. Кравченка. Професор (1991). Заслужений артист УРСР (1972). Закінчив Ленін­градську консерваторію (нині Санкт-Пе­тер­бург, 1950; клас І. Альтермана). Працював військовим диригентом у м. Совєтська Гавань (1950–53); диригентом симфонічного оркестру Гроз­­ненської філармонії (1953–54); дири­гентом-стажистом (1954–56; керівник Г. Карапетян), диригентом (1956–61) симфонічного оркестру Воронезької фі­лармонії, головним диригентом симфонічного оркестру м. Кисловодськ (1961–63; усі — РФ). 1963–65, 1968–70 — диригент, 1965–67 — виконувач обов'язків головного диригента, 1970–79 — головний диригент симфонічного оркестру Донецької філармонії. Водночас від 1963 викладає у Донецькій музичній академії: 1985–89 — професор кафедри народних інструментів, 1989–92 — духових та ударних інструментів, від 1992 — оркестрового диригува­н­ня. У репертуарі — світова симфонічна музика 19–20 ст., твори українських композиторів А. Штогаренка, Г. Майбороди, В. Гомоляки, М. Скорика, донецьких авторів А. Водовозова, С. Ратнера та ін. Ви­ступав із такими солістами, як Д. Ой­страх, Е. Гілельс, Я. Зак, Я. Флієр, М. Ростропович, Л. Коган, О. Криса, Ю. Сітковецький, Д. Петриненко. Як диригент гастролював у Києві, Москві, Мінську, Кишиневі, Харкові, Львові, Дні­пропетровську, Ростові-на-Дону (РФ). Серед учнів — А. Клейн, А. Пєвцов.