Ґендерні дослідження
ҐЕ́НДЕРНІ ДОСЛІ́ДЖЕННЯ — напрям наукових досліджень у гуманітарних галузях знань, в основу яких поряд з іншими покладено принцип соціально й культурно обумовлених відмінностей між чоловіком і жінкою. Термін «ґендер» (від англ. gender — стать, рід), що використовувався спочатку в англомов. працях з лінгвістики для позначення грамат. роду, всередині 20 ст. поширився у дослідж. соц. характеру. Амер. психоаналітик Р. Столлер у кн. «Sex and Gender» («Стать і ґендер», 1968) вперше вжив його з сучас. значенням. Теор. обґрунтування цього поняття однією з перших подала у кн. «Sex, Gender and Society» британ. соціолог Е. Оуклі. У серед. 1980-х рр. амер. дослідниця Дж. Скотт у ст. «Gender: a useful category of historical analysis» («Ґендер: корисна категорія історичного аналізу») // «American Historical Rеview» («Американський історичний огляд»), 1986, Vol. 91, № 5 розглядала поняття «ґендер» як категорію істор. аналізу, що, на відміну від понять «стать» з його біол. та «рід» з його грамат. наповненнями, вказує саме на ті відмінності у чоловіків і жінок, які формуються під впливом особливостей сусп. діяльності представників різних статей та у кінц. підсумку визначають своєрідність їхньої соц. поведінки. Поява Ґ. д. зумовлена зміною ролі жінки у суспільстві в остан. чв. 20 ст. і стала своєрід. відповіддю на потуж. рух фемінізму. Осн. обʼєктом сучас. Ґ. д. є жінка та соц. відносини між статями. Між двома крайнощами, що існують в істор. підходах до Ґ. д., — повного їх ігнорування як «псевдонаук.» і перетворення їх на центр. проблему істор. дослідж., зокрема створення «окремої від чол.», т. зв. жін. історії, — поступово формується виважене ставлення до цих студій як до ефектив. інструменту соц. і культурол. аналізу історії взаємовідносин обох статей.
Л. В. Гриневич
В Україні Ґ. д. поширюються від кін. 1980-х рр. насамперед завдяки працям М. Богачевської-Хомʼяк — «Дума України — жіночого роду» (1992), «Білим по білому. Жінки у громадському житті України 1884–1939» (1995; обидві — Київ), у яких вперше піднято проблему укр. фемінізму та ґендер. підходу у наук. дослідженнях. Ґ. д. сприяло також видання українською мовою творів класиків світ. фемініст. літ-ри. Категорія «ґендер» поступово вводиться в аналіт. апарат укр. літературознавства, історії, лінгвістики, психології, соціології та ін. наук, що зумовлює виникнення відповід. напрямів — ґендер. історії, соціології, психології тощо. В укр. літературознавстві цей напрямок представлений статтями С. Павличко, В. Агеєвої, Н. Зборовської, Т. Гундорової; у мовознавстві — О. Горошко, Л. Ставицької; в історії — Н. Шевченко, Г. Черних, Н. Чухим, О. Рибак; у психології — працями Т. Говорун, О. Кікінеджі; у політології та соціології — насамперед роботами І. Жеребкіної, що стали теор. основою багатьох вузькофахових дослідж. з ґендер. підходом. Від 1990-х рр. діють центри Ґ. д. у Харкові, Львові та Києві, відбулася низка наук. конф., присвяч. питанням ролі та місця жінки в історії і сьогоденні України, історії жін. руху, проблемам рівності та ґендер. дискримінації. Харків. центр Ґ. д. від 1997 видає єдиний на пострад. просторі ж. «Гендерные исследования» та книжк. серії «Феміністська колекція» і «Ґендерні дослідження».
О. В. Пилипчук
Рекомендована література
Завантажити статтю
