КРА́ВЧЕНКО-РУ́СІВ Анатолій Іванович (24. 11. 1940, Дні­пропетровськ, нині Дні­про — 11. 10. 2020, там само) — письмен­ник. Член НСПУ (1996). Літературна премія імені В. Ко­билянського (1996). За­­кінчив Дні­пропетровський аграрний ін­ститут (1983). Працював в органах МВС (1965–92). Завідувач літературно-драматичної частини Дні­пропетровського українського музично-драматичного театру імені Т. Шевченка (1994–2002). Головний редактор і видавець альманаху «Рок­соланія» (1997–2000, № 1–5). Від­­тоді — голова творчого центру «Незалежне слово». Автор збірок лірико-філософської поезії «Тро­їста зем­ля» (1991), «Меч соловʼя» (1994), «Синє вухо» (2003), «Свобода — Саманта Сміт» (2005), «Перстень Олени Теліги» (2008), «Чу­­дасія» (2013); романів про Т. Шев­­ченка «Мандрьоха» (1999) та «Мандрьоха-2» (2001); поеми «Голодомор» (2002; усі — Дні­пропетровськ); ст. «Світильник духу» («Собор», 1997, 31 січня) про О. Завгороднього та ін. Упорядник та один із авторів книги нарисів та поезій «Шлях на Говерлу» (Дн., 2000). Низка його поезій стала основою лібрето музичних пʼєс, кантат композитора В. Мужчиля.