Дерегус Марина Владиславівна

ДЕРЕ́ГУС Марина Владиславівна (20. 10. 1958, Київ) – архітектор. Дочка Н. Дерегус-Лоренс, онука М. Дерегуса. Член НСХУ (1995). Закін. Київський художній інститут (1982; майстерня Н. Чмутіної). Від 1991 працює у Дирекції виставок НСХУ. Проектує пам’ятники, пам’ятні знаки, мемор. дошки. Співпрацювала зі скульпторами І. Гречаником, М. Рапаєм, О. Кальницькою, Г. Чуєнком. Роботи Д. відзначаються своєрід. архітектонікою й оригінальністю композиції.

Тв.: пам’ятники – В. Василевській у Києві (1987), академік В. Вернадському в смт Шишаки Полтав. обл. (1989; обидва – у співавт.), Т. Шевченку в с. Устьє Снятин. р-ну Івано-Фр. обл. (1994), І. Мазепі на ст. Красне Львів. обл. (1995, співавт.); мемор. дошки – поету П. Усенку (1978), нар. арт. Д. Мілютенку (1985), академік М. Кравчуку (1992), мистецтвознавцю А. Прахову (1996), авіаконструктору І. Сікорському, конструктору авіац. двигунів А. Люльці (обидві – 1998), художнику М. Дерегусу (2001; усі – у Києві).

І. М. Блюміна

Основні твори

пам’ятники – В. Василевській у Києві (1987), академік В. Вернадському в смт Шишаки Полтав. обл. (1989; обидва – у співавт.), Т. Шевченку в с. Устьє Снятин. р-ну Івано-Фр. обл. (1994), І. Мазепі на ст. Красне Львів. обл. (1995, співавт.); мемор. дошки – поету П. Усенку (1978), нар. арт. Д. Мілютенку (1985), академік М. Кравчуку (1992), мистецтвознавцю А. Прахову (1996), авіаконструктору І. Сікорському, конструктору авіац. двигунів А. Люльці (обидві – 1998), художнику М. Дерегусу (2001; усі – у Києві).

Фотоілюстрації

завантажити статтю