КРАВЧУ́К Михайло Пилипович (27. 09(09. 10). 1892, с. Човниця Луцького пов. Волин. губ., нині Кiверцiв. р-ну Волин. обл. — 09. 03. 1942) — математик. Доктор фізико-математичних наук (1924), професор (1925), академік АН УРСР (1929; поновл. 1992). Закін. Луцьку гімназію (1910), фіз.-мат. факультет Університету св. Володимира у Києвi (1914), де залиш. для під­готовки до професор. зва­н­ня (учень Д. Ґраве), 1918–20 — приват-доцент Водночас учитель 1-ї і 2-ї укр. г-зій (1917–20), проф., заст. декана фіз.-мат. факультету Київ. укр. університету (1917–19). Голо­ва матем. під­комісії термінол. комісії Укр. наук. товариства (1917–20). У 1920–21 — директор школи у с. Саварка (нині Богуслав. р-н Київ. обл.). Вiд 1921 — професор кафедри ма­тематики Київ. університету i Полiтех. ін­ституту (1930–37 — завідувач кафедри вищої математики), водночас від 1923 — С.-г. ін­ституту. Дійсний член Київ. н.-д. каф. математики і н.-д. каф. електро­техніки (1924–30). Від 1928 — у ВУАН: учений секр. Президії, від 1929 — керівник комісії, від 1934 — від­ділу матем. статистики Iн-ту математики. Один з перших, хто читав матем. курси українською мовою; актив. учасник роз­робле­н­ня укр. матем. термiнологiї та наук. мо­ви (його проекти укр. алгебр. і ге­ом. термінології ви­йшли у видавництві Товариства шкіл. освіти, К., 1917). Організатор першої в Україні матем. олімпіади школярів (Київ, 1935). Член НТШ (1925), Нім. (1926), Франц., Палермо (Італія; обидва — 1927) матем. т-в. Наукові дослідже­н­ня: алгебра й теорія чисел, теорія функцій дійс. і комплекс. змін­них, диференціал. та інтеграл. рівня­н­ня, теорія ймовірностей і матем. статистика. Зробив вне­сок у роз­виток теорій комутат. матриць, квадратич. і біліній. форм, ліній. пере­творень, функ­цій дійс. та комплекс. змін­них, на­ближ. роз­вʼяза­н­ня диференціал. та інтеграл. рівнянь. Роз­робив і об­ґрунтував узагальн. метод моментів та за­стосував його до матем. статистики й най­­ближ. інте­грува­н­ня диференціал. рівнянь; за­провадив многочлени, повʼяз. з біномінал. роз­поділом (многочлени К.). Також отримав вагомі результати при дослідж. неперервності коренів цілої транс­цендент. функції, полюсів мероморф. і аналіт. функцій. У наук. літературі ві­домі також моменти, формули й осцилятори К. Серед його учнів — С. Корольов, А. Люлька, В. Челомей. 21 лютого 1938 був заарешт., за звинуваче­н­ням у націоналізмі та шпигунстві засудж. до 20-ти р. увʼязне­н­ня й 5-ти р. по­збавле­н­ня громадян. прав. Покара­н­ня від­бував на Колимі, де й помер. Реабіліт. 1956. У Човниці 1992 від­крито музей і встановлено по­гру­д­дя К., його імʼям на­звано вулиці у Львові, Луцьку та Києві. Від­тоді ж від­булося 13 Між­нар. наук. конф. ім. К. 2002 імʼя К. внесено до пере­ліку ЮНЕСКО най­видатніших людей світу. На тер. Нац. тех. університету України «Ки­їв. політех. ін­ститут» встановлено па­мʼят­ник К. (2003, скульптор О. Скоб­ликов); знято д/ф «Голгофа ака­деміка Кравчука» (2004, реж. О. Ря­бокрис, сценарій М. Со­роки). За зна­йденими 2001 І. Качановським у архівах США матеріалами доведено, що К. стояв і біля витоків першого в світі електрон. компʼютера.