КРАВЧУ́К Роман Микола­йович (псевд.: Петро, Степовий, Максим, Се­­мен та ін.; 06. 10. 1910, м. Ка­­мʼянка-Струмилова, нині Ка­­мʼян­­ка-Бузька Львів. обл. — 21. 12. 1951, побл. с. Вишнів Рогатин. р-ну Станіслав., нині Івано-Фр. обл.) — військово-політичний діяч ОУН. Закін. гімназію (1929), навч. на юрид. факультеті Краків. університету. 1933 засудж. польс. владою за націоналіст. діяльність, 1937 звільне­ний за амністією. Очолював Зо­­лочів. окружну екзекутиву ОУН. 1940 уві­йшов до Центр. проводу ОУН(б), став. заст. кер. Львів. кра­йової екзекутиви. Від 1941 — керівник Золочів. окруж. проводу; від 1942 — зав. організац. референ­тури Центр. проводу й мережі під­пі­л­ля ОУН(б) у Зх. Україні. Не­­одноразово заарештовувався німцями. Від 1944 — чл. Проводу ОУН(б), кер. під­пі­л­ля у Галичині. 1946–49 брав участь у низці на­­рад керів. складу з роз­робле­н­ня тактики дій у під­піл­лі. Від 1950 — за­ступник голови Проводу ОУН(б), кер. Президіал. колегії УГВР. При­­хиль­­ник силових засобів боротьби із рад. режимом. Загинув у бою. Його тіло таємно знищене опе­ра­тивно-військ. групою Міністерства держ. без­пеки УРСР. Пос­мерт­но від­значений Золотим Хрес­том заслуги УПА 1-го кл. і під­вищений у зван­ні до полковника УПА.