Державні нагороди СРСР

ДЕРЖА́ВНІ НАГОРО́ДИ СРСР — ордени, медалі та почесні зва­н­ня, встановлені від­повід­но до Кон­ституції СРСР Президією ВР СРСР для від­значе­н­ня окремих осіб і колективів за особливі трудові та військові заслуги. Кожен орден мав статут, а медаль і почесне зва­н­ня — положе­н­ня із ви­значеним пере­ліком заслуг, за які нагороджували від­знакою, встановленим порядком нагородже­н­ня та ін. правилами. За роки рад. влади у СРСР засн. 21 орден (39 знаків разом зі ступ.), 54 медалі (61 знак зі ступ.), 15 почес. звань. До поч. 2-ї світової війни встановлено 5 орденів: Червоного Прапора (1 серпня 1924; до нього прирівняно засн. 16 серпня 1918 орден Червоного Прапора РРФСР), Трудового Червоного Прапора (7 вересня 1928), Леніна (найвища нагорода СРСР), Червоної Зірки (обидва — 6 квітня 1930) та орден «Знак Пошани» (25 листопада 1935; від 1988 — орден Пошани). Характерна риса нагород. системи СРСР — наявність поряд із орденами, які за між­нар. класифікацією є від­знаками найвищого рівня, ще й найвищих ступ. від­знак: зва­н­ня Героя Радянського Союзу (1934), Героя Соціалістичної Праці (1938), «Мати-героїня» (1944); «Місто-герой» та «Фортеця-герой» (обидва — 1965). Спочатку удостоє­н­ня цих звань не перед­бачало вруче­н­ня особл. супут. знаків. 16 жовтня 1934 засн. медаль «Золота Зірка» — для від­значе­н­ня зва­н­ня Героя Рад. Союзу; 22 травня 1940 — золота медаль «Серп і Молот» — для від­значе­н­ня зва­н­ня Героя Соц. Праці. Високі зва­н­ня, що самі є нагородою, згідно з положе­н­ням від 14 червня 1973 доповнено нагородже­н­ням одночасно і орденом Леніна з комплектом від­повід. документів — Грамотою Президії ВР СРСР, орден. книжкою. За новий по­двиг героя можна було нагороджувати знову. Для нагородже­н­ня тих, хто від­значився у боях проти нім.-фашист. загарбників, 20 травня 1942 засн. орден Вітчизн. війни 2-х ступ.; для нагородже­н­ня командирів рад. армії за видатні заслуги в організації та кер-ві бо­йовими операціями і за досягнуті в результаті цих операцій успіхи 29 липня 1942 — ордени Суворова 3-х ступ., Кутузова 1-го і 2-го ступеня (3-й ступ. встановлено 8 лютого 1943) та Олександра Невського; для нагородже­н­ня офіцерів, солдатів і матросів, командирів партизан. загонів, що особливо від­значилися, 10 жовтня 1943 — орден Бог­дана Хмельницького 3-х ступ. (єдиний серед орденів СРСР з на­звою українською мовою на знаку). 8 листопада 1943 засн. найвищий воєн. орден — «Пере­мога» — для нагородже­н­ня осіб вищого команд. складу армії за успішне проведе­н­ня бо­йових операцій у мас­штабах одного або кількох фронтів, що докорін­но змінили об­становку на користь рад. армії, та орден Слави 3-х ступ. для від­значе­н­ня осіб рядового і сержант. складу (в авіації також офіцерів у зван­ні молодшого лейтенанта). Осіб, нагороджених орденом Слави всіх 3-х ступ., іменують повними кавалерами ордена Слави. Для нагородже­н­ня офіцерів ВМФ за видатні успіхи у роз­роблен­ні, проведен­ні й забезпечен­ні мор. операцій, у результаті яких досягнута пере­мога над чисельно більшими силами ворога, та особисті бо­йові заслуги 3 березня 1944 засн. ордени Ушакова і Нахімова 2-х ступ. З метою зміцне­н­ня сімʼї, під­вище­н­ня ролі жінок у вихован­ні дітей у важких умовах війни 8 липня 1944 засн. орден «Мати-героїня» (вручали при присвоєн­ні зва­н­ня «Мати-героїня») та орден «Материнська слава» 3-х ступ. У повоєн­ні роки встановлено нові нагороди — ордени Жовтн. Революції (31 жовтня 1967), Дружби народів (17 грудня 1972), Трудової Слави 3-х ступ. (18 січня 1974), «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» 3-х ступ. (28 жовтня 1974), «За особливу мужність» (22 серпня 1988).

Заг. положе­н­ня про ордени, медалі та почесні зва­н­ня СРСР (указ Президії ВР СРСР від 3 липня 1979) регламентувало своєрідну ієрархію рад. нагород. Найвищі ступ. від­знак: зва­н­ня Героя Рад. Союзу, Героя Соц. Праці, «Місто-герой», «Фортеця-герой», «Мати-героїня»; для нагородже­н­ня за рев., трудові заслуги, заслуги у захисті Вітчизни, роз­виток дружби і спів­робітництва між народами, зміцне­н­ня миру, ін. заслуги перед державою та су­спільством — ордени Леніна, Жовтн. Революції, Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, «Знак Пошани», Трудової Слави (3-х ступ.); за заслуги у захисті Вітчизни та ін. військ. заслуги — «Пере­мога», Червоного Прапора, Суворова (3-х ступ.), Ушакова (2-х ступ.), Кутузова (3-х ступ.), Бог­дана Хмельницького (3-х ступ.), Олександра Невського, Вітчизн. війни (2-х ступ.), Червоної Зірки, «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» (3-х ступ.), Слави (3-х ступ.); за багатодітність і вихова­н­ня дітей — «Мати-героїня», «Материнська слава» (3-х ступ.). Медалі СРСР — 2 золоті (особл. від­знаки) «Золота Зірка», «Серп і Молот»; «За трудові заслуги», «За трудову доблесть», «За трудову від­знаку», «Ветеран праці»; для нагородже­н­ня за заслуги у захисті Вітчизни та військ. заслуги — 9 медалей (11 разом із ступ.), за роз­вʼяза­н­ня найважливіших нар.-госп. зав­дань — 6 медалей; для нагородже­н­ня матерів — «Медаль материнства» (2-х ступ.); за заслуги при виконан­ні громадян. і служб. обовʼязку — 3 медалі; для нагородже­н­ня за заслуги у період 2-ї світової війни, при обороні, взят­ті та визволен­ні міст і територій — 18 медалей; для нагородже­н­ня у звʼязку з важливими ювілей. датами в історії рад. періоду — 13 медалей. Вруче­н­ня всіх Д. н. СРСР проводилося від імені й за доруче­н­ням Президії ВР СРСР в об­становці урочистості та гласності. По­збавле­н­ня Д. н. СРСР регламентоване 9 роз­ділом Положе­н­ня від 3 червня 1979. Правила носі­н­ня орденів, медалей, знаків до почес. звань, орден. стрічок і стрічок медалей на планках та ін. знаків від­значе­н­ня затв. указом Президії ВР СРСР від 28 березня 1980. Після проголоше­н­ня незалежності України за всіма Д. н. СРСР збережений нагород. статус. Від­повід­но до встановлених правил їх кріплять до одягу після Державних нагород України.

Завантажити статтю