Державні нагороди СРСР

ДЕРЖА́ВНІ НАГОРО́ДИ СРСР  — ордени, медалі та почесні звання, встановлені відповідно до Конституції СРСР Президією ВР СРСР для відзначення окремих осіб і колективів за особливі трудові та військові заслуги. Кожен орден мав статут, а медаль і почесне звання — положення із визначеним переліком заслуг, за які нагороджували відзнакою, встановленим порядком нагородження та ін. правилами. За роки рад. влади у СРСР засн. 21 орден (39 знаків разом зі ступ.), 54 медалі (61 знак зі ступ.), 15 почес. звань. До поч. 2-ї світової війни встановлено 5 орденів: Червоного Прапора (1 серпня 1924; до нього прирівняно засн. 16 серпня 1918 орден Червоного Прапора РРФСР), Трудового Червоного Прапора (7 вересня 1928), Леніна (найвища нагорода СРСР), Червоної Зірки (обидва — 6 квітня 1930) та орден «Знак Пошани» (25 листопада 1935; від 1988 — орден Пошани). Характерна риса нагород. системи СРСР — наявність поряд із орденами, які за міжнар. класифікацією є відзнаками найвищого рівня, ще й найвищих ступ. відзнак: звання Героя Радянського Союзу (1934), Героя Соціалістичної Праці (1938), «Мати-героїня» (1944); «Місто-герой» та «Фортеця-герой» (обидва — 1965). Спочатку удостоєння цих звань не передбачало вручення особл. супут. знаків. 16 жовтня 1934 засн. медаль «Золота Зірка» — для відзначення звання Героя Рад. Союзу; 22 травня 1940 — золота медаль «Серп і Молот» — для відзначення звання Героя Соц. Праці. Високі звання, що самі є нагородою, згідно з положенням від 14 червня 1973 доповнено нагородженням одночасно і орденом Леніна з комплектом відповід. документів — Грамотою Президії ВР СРСР, орден. книжкою. За новий подвиг героя можна було нагороджувати знову. Для нагородження тих, хто відзначився у боях проти нім.-фашист. загарбників, 20 травня 1942 засн. орден Вітчизн. війни 2-х ступ.; для нагородження командирів рад. армії за видатні заслуги в організації та кер-ві бойовими операціями і за досягнуті в результаті цих операцій успіхи 29 липня 1942 — ордени Суворова 3-х ступ., Кутузова 1-го і 2-го ступеня (3-й ступ. встановлено 8 лютого 1943) та Олександра Невського; для нагородження офіцерів, солдатів і матросів, командирів партизан. загонів, що особливо відзначилися, 10 жовтня 1943 — орден Богдана Хмельницького 3-х ступ. (єдиний серед орденів СРСР з назвою українською мовою на знаку). 8 листопада 1943 засн. найвищий воєн. орден — «Перемога» — для нагородження осіб вищого команд. складу армії за успішне проведення бойових операцій у масштабах одного або кількох фронтів, що докорінно змінили обстановку на користь рад. армії, та орден Слави 3-х ступ. для відзначення осіб рядового і сержант. складу (в авіації також офіцерів у званні молодшого лейтенанта). Осіб, нагороджених орденом Слави всіх 3-х ступ., іменують повними кавалерами ордена Слави. Для нагородження офіцерів ВМФ за видатні успіхи у розробленні, проведенні й забезпеченні мор. операцій, у результаті яких досягнута перемога над чисельно більшими силами ворога, та особисті бойові заслуги 3 березня 1944 засн. ордени Ушакова і Нахімова 2-х ступ. З метою зміцнення сім’ї, підвищення ролі жінок у вихованні дітей у важких умовах війни 8 липня 1944 засн. орден «Мати-героїня» (вручали при присвоєнні звання «Мати-героїня») та орден «Материнська слава» 3-х ступ. У повоєнні роки встановлено нові нагороди — ордени Жовтн. Революції (31 жовтня 1967), Дружби народів (17 грудня 1972), Трудової Слави 3-х ступ. (18 січня 1974), «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» 3-х ступ. (28 жовтня 1974), «За особливу мужність» (22 серпня 1988).

Заг. положення про ордени, медалі та почесні звання СРСР (указ Президії ВР СРСР від 3 липня 1979) регламентувало своєрідну ієрархію рад. нагород. Найвищі ступ. відзнак: звання Героя Рад. Союзу, Героя Соц. Праці, «Місто-герой», «Фортеця-герой», «Мати-героїня»; для нагородження за рев., трудові заслуги, заслуги у захисті Вітчизни, розвиток дружби і співробітництва між народами, зміцнення миру, ін. заслуги перед державою та суспільством — ордени Леніна, Жовтн. Революції, Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, «Знак Пошани», Трудової Слави (3-х ступ.); за заслуги у захисті Вітчизни та ін. військ. заслуги — «Перемога», Червоного Прапора, Суворова (3-х ступ.), Ушакова (2-х ступ.), Кутузова (3-х ступ.), Богдана Хмельницького (3-х ступ.), Олександра Невського, Вітчизн. війни (2-х ступ.), Червоної Зірки, «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» (3-х ступ.), Слави (3-х ступ.); за багатодітність і виховання дітей — «Мати-героїня», «Материнська слава» (3-х ступ.). Медалі СРСР — 2 золоті (особл. відзнаки) «Золота Зірка», «Серп і Молот»; «За трудові заслуги», «За трудову доблесть», «За трудову відзнаку», «Ветеран праці»; для нагородження за заслуги у захисті Вітчизни та військ. заслуги — 9 медалей (11 разом із ступ.), за розв’язання найважливіших нар.-госп. завдань — 6 медалей; для нагородження матерів — «Медаль материнства» (2-х ступ.); за заслуги при виконанні громадян. і служб. обов’язку — 3 медалі; для нагородження за заслуги у період 2-ї світової війни, при обороні, взятті та визволенні міст і територій — 18 медалей; для нагородження у зв’язку з важливими ювілей. датами в історії рад. періоду — 13 медалей. Вручення всіх Д. н. СРСР проводилося від імені й за дорученням Президії ВР СРСР в обстановці урочистості та гласності. Позбавлення Д. н. СРСР регламентоване 9 розділом Положення від 3 червня 1979. Правила носіння орденів, медалей, знаків до почес. звань, орден. стрічок і стрічок медалей на планках та ін. знаків відзначення затв. указом Президії ВР СРСР від 28 березня 1980. Після проголошення незалежності України за всіма Д. н. СРСР збережений нагород. статус. Відповідно до встановлених правил їх кріплять до одягу після Державних нагород України.

Завантажити статтю