Десант

Визначення і загальна характеристика

ДЕСА́НТ (франц. descente, буквально — спуск) — війська, які про­йшли спеціальну військову під­готовку і при­значені для висадки на територію, окуповану ворожими військовими зʼ­єд­на­н­нями, для здійсне­н­ня окремих зав­дань військової операції чи бо­йових дій. За способами і засобами до­ставки роз­різняють повітр., мор. (річк., озер.), танк. і комбінов. (повітряно-мор.) Д. Повітр. Д. висаджують із транс­порт. літаків і вертольотів парашут., посадк. і парашутно-посадк. способами. Легке озброє­н­ня, боє­припаси, радіо­станції та ін. малогабаритні вантажі десантують разом із особовим складом; великогабаритну та важку бо­йову техніку до­ставляють транс­порт. літаками (посадк. способом) або десантують за допомогою парашут. систем. Мор. Д. — зʼ­єд­на­н­ня сухопут. військ і мор. піхоти, висаджене на узбереж­жя противника за допомогою десант. кораблів і транс­порт. суден. Висадку з малих десант. кораблів і кораблів, що діють на принципах динаміч. під­тримки на поверх­ні (т. зв. повітр. подушках), проводять без­посередньо на узбереж­жя, з великих суден — за допомогою десантно-висадк. засобів. Танк. Д. — піхот. (мотопіхот.) під­роз­діл, при­значений для веде­н­ня бо­йових дій спільно з танками. За складом і характером виконуваних зав­дань Д. може бути стратег., оператив., оперативно-тактич., тактич., спец. при­значе­н­ня і демонстративним. У стратег. Д. беруть участь частини, що належать до різного роду військ. Його за­стосовують для здійсне­н­ня на­ступал. операцій стратег. мас­штабу в формі повітр.-десант., повітр.-мор. чи мор. десант. операцій. Оперативно-тактич. Д. використовують при фронт. на­ступал. операціях групи армій, тактич. — в операціях армії, корпусу чи дивізії у формі десантно-штурм. дій або висадки з вертольотів (літаків) чи мор. десант. засобів у тил противника на від­стань, яку зʼ­єд­на­н­ня (армія) зможуть подолати протягом декількох годин і під­тримати десантників. Д. спец. при­значе­н­ня за­стосовують для викона­н­ня диверсій. чи роз­відувал. зав­дань (у складі не більше роти), демонстратив. — для введе­н­ня в оману су­противника від­носно осн. напрямку висадки Д. (при такій операції частину або під­роз­діл висаджують на другоряд. напрямі веде­н­ня бо­йових дій).

За­стосува­н­ня мор. Д. для досягне­н­ня цілей війни ві­доме здавна — його практикували стародавні греки й римляни. У 8–11 ст. за допомогою мор. Д. значні тер. у Європі захопили вікінґи. Висадку з моря на узбереж­жя противника за­стосовували київ. князі під час походів на Візантію і запороз. козаки під час походів на Крим і Осман. імперію. На­ймас­штабнішу операцію з висадки мор. Д. провели союзниц. війська влітку 1944 у Нормандії (Франція). Танк. Д. набув широкого за­стосува­н­ня у роки 2-ї світової війни при роз­витку на­ступал. операцій у глибину оборони противника. Десантува­н­ня з повітря вперше за­стосоване у ході 1-ї світової війни. 1935 на маневрах Київ. військ. округу в р-ні Бердичева, Сквири і Броварів висаджений повітр. Д. у кількості 1188-ми парашутистів. Під час 2-ї світової війни повітр. Д. практикували обидві сторони, зокрема влітку 1943 з метою сприяти форсуван­ню Дні­пра проведена Дні­пров. повітр.-десантна операція (через незадовіл. організацію і погане забезпече­н­ня закінчилася невдачею). У повоєн­ні часи повітр.-десантні війська вважались най­елітнішими частинами рад. армії. Після здобу­т­тя незалежності України на базі під­роз­ділів повітр.-десант. військ колиш. СРСР, роз­таш. на її тер., сформовані аеромобіл. частини (див. Аеромобільні війська).

П. Д. Біленчук

Завантажити статтю