Маланюк Іра

Визначення і загальна характеристика

МАЛАНЮ́К Іра (Ірина Йосипівна; 29. 01. 1919, м. Станіслав, нині Івано-Франківськ — 25. 02. 2009, м. Цірль, Австрія) — спів­ачка (ме­цо-сопрано). Вокал. освіту здобула в А. Дідура (Львів, 1939) та у А. Бар-Мільденбурґ (Ві­день, 1944). Удосконалювала вокал. майстерність у Вищій муз. школі «Моцартеум» (м. Зальцбурґ, Австрія, 1945). Дебютувала на львів. сцені 1939 партією Амнеріс (опера «Аїда» Дж. Верді). 1939–43 — солістка Львів. театру опери та балету, 1944–47 — опери в м. Ґрац (Австрія), 1947–52 — Цюрих. (Швейцарія), 1952–68 — Мюнхен. (Німеч­чина), 1968–74 — Віден. опер. Ви­ступала на опер. сценах Мілана, Риму, Неаполя, Флоренції, Венеції, Палермо (усі — Італія), Берліна, Вісбадена, Кельна, Гамбурґа, Штут­тґарта (усі — Німеч­чина), Мадрида, Парижа, Лондона, Брюс­селя, Амстердама, Буенос-Айреса та ін. Серед сценіч. партнерів — Б. Че­ботару, Е. Шварцкопф, Е. Ба­стіаніні, Р. Тебальді, Д. Фішер-Дискау. Спів­працювала з диригентами, серед яких — Б. Вальтер, Г. фон Караян, Д. Мітрополюс, А. Родзінський, В. Фуртвенґлер, К. Бем. Володіла над­звичайно красивим голосом широкого діапазону, рівним у всіх регі­страх, яскравим актор. обдарува­н­ням. 

Здобула ви­зна­н­ня блискучої ваґнеристки. Ви­ступала з концертами в багатьох містах Зх. Європи та на амер. континенті (США, Канада). У її концертно-камер. репертуарі були твори укр. (М. Лисенко, В. Барвінський, С. Людкевич, Д. Січинський, Б. Лятошинський, А. Гнатишин), зарубіж. (Ф. Шуберт, Р. Шуманн, А. Дворжак, К. Дебюс­сі, Б. Барток, Ґ. Малер, Р. Штраусс, А. Берґ, А. Шенберґ, П. Гіндеміт, М. Мусоргський, П. Чайковський та ін.) композиторів, а також українські народні пісні. М. отримала найвищі мистец. титули в Австрії і Німеч­чині. Брала участь у Шевченків. концертах, а також у концертах укр. музики в Мюнхені (1967), Лондоні (1968), Від­­ні (1969). У 1970–89 — проф. Вищої школи музики в Ґраці, де 1990 створила стипендіал. фонд для кращих випускників. Від 1991 щороку проводила курси інтер­претації співу для студентів Львів. муз. академії (від 1998 — почес. проф.). Має фондові записи на радіо і телебачен­ні. 

Ролі: Одарка («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Терпилиха («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Няня («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Марфа, Марина («Хованщина», «Борис Годунов» М. Мусоргського), Азучена, Леді Макбет («Тру­­бадур», «Макбет» Дж. Верді), Ізольда, Бранґена, Фріка, Маґдалена («Трі­стан та Ізольда», «Золото Рейну», «Валькірія», «Нюрнберзькі майстерзінґери» Р. Ваґнера), Дорабел­ла, Керубіно, Марцеліна («Так чинять усі жінки», «Весі­л­ля Фіґаро» В.-А. Моцарта), Кармен (однойм. опера Ж. Бізе), Орфей («Орфей та Евридика» К. Ґлюка), Октавіан, Іродіада, Дівчина, Гея («Кавалер троянди», «Саломея», «Електра», «Дафне» Р. Штраус­са), Наречена, Господиня («Гарі Янош», «Ткальня» З. Кодаї), Юдиф («Замок Синьої Бороди» Б. Бартока), Баронеса («Ванес­са» С. Барбера), Кабаниха («Катя Кабанова» Л. Яначека).

Пр.: Stimme des Herzens: Autobiogra­­phie einer Sangerin. Wien, 1998, Голос серця (автобіо­графія спів­ачки, укр. перекл. А. Ільницької). Л., 2001.

Літ.: Витвицький В. З династії золотих голосів // Нові дні. 1972. № 6; Павлишин С. Зірка, не­знана на батьківщині // Музика. 1992. № 1; Павлишин С. Спі­­ваки світової слави — дебютанти Львів­ської опери 1920–30-х рр. (Клим Чічка-Андрієнко та Іра Маланюк) // Музика Галичини: Наук. зб. Львів. муз. академії. Л., 2001. Т. 6; Павлишин С. Історія однієї карʼєри. Л., 2012.

Р. Е. Мисько-Пасічник

Завантажити статтю