Маланюк Іра
МАЛАНЮ́К Іра (Ірина Йосипівна; 29. 01. 1919, м. Станіслав, нині Івано-Франківськ — 25. 02. 2009, м. Цірль, Австрія) — співачка (мецо-сопрано). Вокал. освіту здобула в А. Дідура (Львів, 1939) та у А. Бар-Мільденбурґ (Відень, 1944). Удосконалювала вокал. майстерність у Вищій муз. школі «Моцартеум» (м. Зальцбурґ, Австрія, 1945). Дебютувала на львів. сцені 1939 партією Амнеріс (опера «Аїда» Дж. Верді). 1939–43 — солістка Львів. театру опери та балету, 1944–47 — опери в м. Ґрац (Австрія), 1947–52 — Цюрих. (Швейцарія), 1952–68 — Мюнхен. (Німеччина), 1968–74 — Віден. опер. Виступала на опер. сценах Мілана, Риму, Неаполя, Флоренції, Венеції, Палермо (усі — Італія), Берліна, Вісбадена, Кельна, Гамбурґа, Штуттґарта (усі — Німеччина), Мадрида, Парижа, Лондона, Брюсселя, Амстердама, Буенос-Айреса та ін. Серед сценіч. партнерів — Б. Чеботару, Е. Шварцкопф, Е. Бастіаніні, Р. Тебальді, Д. Фішер-Дискау. Співпрацювала з диригентами, серед яких — Б. Вальтер, Г. фон Караян, Д. Мітрополюс, А. Родзінський, В. Фуртвенґлер, К. Бем. Володіла надзвичайно красивим голосом широкого діапазону, рівним у всіх регістрах, яскравим актор. обдаруванням.
Здобула визнання блискучої ваґнеристки. Виступала з концертами в багатьох містах Зх. Європи та на амер. континенті (США, Канада). У її концертно-камер. репертуарі були твори укр. (М. Лисенко, В. Барвінський, С. Людкевич, Д. Січинський, Б. Лятошинський, А. Гнатишин), зарубіж. (Ф. Шуберт, Р. Шуманн, А. Дворжак, К. Дебюссі, Б. Барток, Ґ. Малер, Р. Штраусс, А. Берґ, А. Шенберґ, П. Гіндеміт, М. Мусоргський, П. Чайковський та ін.) композиторів, а також українські народні пісні. М. отримала найвищі мистец. титули в Австрії і Німеччині. Брала участь у Шевченків. концертах, а також у концертах укр. музики в Мюнхені (1967), Лондоні (1968), Відні (1969). У 1970–89 — проф. Вищої школи музики в Ґраці, де 1990 створила стипендіал. фонд для кращих випускників. Від 1991 щороку проводила курси інтерпретації співу для студентів Львів. муз. академії (від 1998 — почес. проф.). Має фондові записи на радіо і телебаченні.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Одарка («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Терпилиха («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Няня («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Марфа, Марина («Хованщина», «Борис Годунов» М. Мусоргського), Азучена, Леді Макбет («Трубадур», «Макбет» Дж. Верді), Ізольда, Бранґена, Фріка, Маґдалена («Трістан та Ізольда», «Золото Рейну», «Валькірія», «Нюрнберзькі майстерзінґери» Р. Ваґнера), Дорабелла, Керубіно, Марцеліна («Так чинять усі жінки», «Весілля Фіґаро» В.-А. Моцарта), Кармен (однойм. опера Ж. Бізе), Орфей («Орфей та Евридика» К. Ґлюка), Октавіан, Іродіада, Дівчина, Гея («Кавалер троянди», «Саломея», «Електра», «Дафне» Р. Штраусса), Наречена, Господиня («Гарі Янош», «Ткальня» З. Кодаї), Юдиф («Замок Синьої Бороди» Б. Бартока), Баронеса («Ванесса» С. Барбера), Кабаниха («Катя Кабанова» Л. Яначека).
- Основні праці
- Stimme des Herzens: Autobiographie einer Sangerin. Wien, 1998, Голос серця (автобіографія співачки, укр. перекл. А. Ільницької). Л., 2001.
Рекомендована література
- Витвицький В. З династії золотих голосів // Нові дні. 1972. № 6;
- Павлишин С. Зірка, незнана на батьківщині // Музика. 1992. № 1;
- Павлишин С. Співаки світової слави — дебютанти Львівської опери 1920–30-х рр. (Клим Чічка-Андрієнко та Іра Маланюк) // Музика Галичини: Наук. зб. Львів. муз. академії. Л., 2001. Т. 6;
- Павлишин С. Історія однієї кар’єри. Л., 2012.
Завантажити статтю
Людина 
