Дідушок Петро Федорович

Визначення і загальна характеристика

ДІДУШО́К Петро Федорович (псевд. і крипт.: Петро Барчук, П. Гельмер, П. Д.; 27. 08. 1889, с. Княже, нині Золочів. р-ну Львів. обл. — 03. 11. 1937, ур­очище Сандормох побл. м. Медвежʼєгорськ, Карелія, РФ) — громадсько-політичний діяч, дипломат. Брат В. Дідушка. Закін. правн. факультет Львів. (1914) і політико-екон. факультет Берлін. (1921) університетів. Від 1914 воював у складі УСС. 1916 потрапив у рос. полон, до серед. 1917 пере­бував у таборі військовополонених побл. м. Симбірськ (нині м. Ульяновськ, РФ). Від кін. 1917 спів­працював з УЦР, зокрема від­ряджений до Німеч­чини для пере­говорів про друк гривень. Після геть­ман. пере­вороту заарешт., утримувався в увʼязнен­ні. Від грудня 1918 — секр. Директорії, у січні–червні 1919 — секр. укр. делегації на Париз. мирній конф. Разом із М. Грушевським, Д. Ісаєвичем і Б. Матюшенком брав участь у роботі між­нар. соціаліст. конф., що проходила у Швейцарії, на якій УНР ви­знана суверен. державою. Від 1920 — на еміграції, був секр. закордон. бюро УСДРП у Берліні. Під прі­звищем Гельмер пере­їхав у Москву, від 1930 працював у Аерофлоті (оста­н­ня посада — нач. іноз. від­ділу). 4 грудня 1934 заарешт., 26 березня 1935 за звинуваче­н­ням у приналежності до ОУН засудж. до 5-ти р. таборів. Роз­стріляний в увʼязнен­ні разом із братами Василем і Володимиром (колиш. четар УГА).

Літ.: Геройська Україна. Він­ніпеґ, 1920; Головацький І. Дідушок Петро Федорович // Укр. журналістика в іменах. Л., 1995. Вип. 2.

ДА: ЦДІА України у м. Львів, ф. 360, оп. 1, спр. 503; Держ. арх. Львів. обл., ф. 26, оп. 15, од. зб. 152.

І. Д. Головацький

Завантажити статтю