Голодування дозоване

Визначення і загальна характеристика

ГОЛОДУВА́ННЯ ДОЗО́ВАНЕ  — утримання від споживання їжі з профілактичною або лікувальною метою. Історія його становлення як методу терапії сягає часів Стародав. Індії, Греції та Риму і поділяється на декілька етапів: емпірич. застосування Г. д. з лікув.-профілакт. метою; експерим. вивчення; клініко-лаборатор. досліджень. Першу спробу науково обґрунтувати проблеми Г. д. зробив 1914 Ф. Сеґессер. У 1928 в Амстердамі відбувся 8-й Міжнар. конгрес дієтологів, який визнав доцільність застосування Г. д. при ожирінні, порушенні обміну речовин, диспепсіях, атеросклерозі, гіпертонії та ін. захворюваннях. В СРСР поняття «Г. д.» вперше застосував Н. Нарбеков. Значний внесок у розроблення цієї проблеми зробили О. Бакулев та Ю. Ніколаєв — автор розвантажув.-дієтич. терапії — методики Г. д., що стала основою для його використання в стаціонар. умовах. Нагромаджено значний досвід застосування Г. д. при лікуванні хвороб серц.-судин. системи (Я. Рудаков); бронхіал. астми (Г. Альохіна, С. Осінін, С. Треумова); хроніч. захворювань шлунк.-кишк. тракту (О. Ганич, П. Кузів, В. Ратников); у хірургії (Є. Вельховер, В. Дмитрієва, Ф. Ромашов); при ожирінні та порушенні обміну речовин (В. Щедрунов, Т. Демічева).

Різновидами Г. д. є абсолютне (без уживання їжі та води), повне (без їжі, але з вживанням води), неповне (недоїдання; недостатнє харчування відносно заг. втрати енергії), часткове (виключення із харчування певних речовин за нормал. калорійності: білкове, жирове чи вуглеводневе). Окремо виділяють низькокалорійну дієту, яку обґрунтував нім. дієтолог О. Бухінгер. В основі методу Г. д. — адаптац. трофічна перебудова організму, що полягає у змінах центр. нерв. та нейрогуморал. регуляції з виникненням генералізованого охоронного гальмування; дезінтоксикац. ефекті — очищенні організму від токсинів внутр. та зовн. походження; гемодинаміч. ефекті — перерозподілі крові від шлунка і кишковика, які знаходяться в стані фізіол. спокою, до гіпоксич. та ішеміч. вогнищ, збагаченні кров’ю судин мозку, серця, ендокрин. залоз, шкіри та ін. органів; аутолітич. ефекті — переході організму на ендогенне харчування; пригніченні як клітин., так і гуморал. ланок імунітету за умов тривалого повного голодування. На тлі вираженої імун. депресії підвищується неспецифічна резистентність за рахунок зростання кількості та функціон. активності природ. кілерів. Саме депресією специфіч. імунітету обумовлене пригнічення алергіч. запалення, імунопатол. станів.

Г. д. складається з 3-х періодів: підготов. (формування позитив. установки на повне Г. д. шляхом проведення індивід. або груп. бесід); розвантажув. (добровільна відмова від їжі на період від 14 до 24 діб (залежно від віку та індивід. особливостей хворого, перебігу захворювання, супут. патології тощо) з вживанням води в об’ємі 1–1,5 л на добу; очищення кишковика сірчанокислою магнезією (в 1-й день) та клізмою (раз на добу в наступні дні); гігієн. душ; заг. масаж тіла; комплекс фіз. вправ; щоденні прогулянки на свіжому повітрі); віднов. (поступовий перехід організму на екзогенне харчування). Г. д. застосовують при патології шлунк.-кишк. тракту (хронічні гастрити зі збереженою і зниженою секретор. функцією, дискінезії жовч. шляхів, хронічні гепатити, холецистити, холангіти, панкреатити, коліти, гастродуоденіти, виразк. хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки та ін.); стабільній стенокардії напруження 1–3-х функціон. класів, хроніч. серц. недостатності 1-ї і 2-ї а та б стадій; ожирінні, гіпертон. хворобі 1-ї та 2-ї стадій, атеросклерозі; полівалент. медикаментоз. і харч. алергіях; бронхіал. астмі з середньоважким і важким перебігами захворювання, що не піддається загальноприйнятій терапії; захворюваннях нирок (хронічні гломеруло- та пієлонефрити, нирк.-кам’яна хвороба); захворюваннях шкіри (екзема, дерматити, нейродерміти, псоріаз); облітеруючому ендартеріїті з трофіч. виразками і без них; захворюваннях суглобів (ревматоїд. та обмінно-дистрофіч. артрити, хвороба Бехтерева). Протипоказане при кахексії, вираженому виснаженні організму; хроніч. нирк. і печінк. недостатностях; вагітності, в період лактації; гострих станах, при яких необхідна невідкладна допомога; інсулінзалеж. цукр. діабеті; гострих інфекц. захворюваннях; злоякіс. пухлинах; активних формах туберкульозу легень.

В Україні ґрунтовне вивчення проблем Г. д. здійснюють науковці Терноп. мед. академії ім. І. Горбачевського (П. Кузів), Ужгород. університету (Е. Архій, О. Ганич), Укр. військ.-мед. академії (Київ, І. Дегтярьова), в Ірпін. військ. шпиталі (Київ. обл.).

Завантажити статтю