ГОЛОЛО́БОВ Яків Георгі­йович (1855, Воронез. губ., Росія — 1918, м. Катеринослав, нині Дні­пропетровськ) — державний і політичний діяч. Батько К. Гололобової, дід Г. Матвієвської. Закін. Олександрів. тех. училище (1879), навч. за кордоном. Був земським діячем у Воронез. губ. (1881–93); від 1893 — у Катеринославі: 1897–1909 — гласний міської думи, водночас — ред. неофіц. від­ділу «Екатеринослав. губерн. ведомостей», секр. Катеринослав. статист. комітету, ред. «Памятной книжки Екатеринославской губернии» (1899, 1900, 1903). У 1907–12 — чл. 3-ї Держ. думи Росії у складі партії октябристів (після 1909 очолював ново­створ. фракцію правих октябристів); 1912–14 — Полтав. віце-губернатор; від 1914 — керуючий Волин. губ.; від 1915 — Єнисей. губернатор. У 1917 повернувся до Катеринослава, роз­стріляний військами Директорії. Спів­працював у журналах «Северный вестник», «Рус­ское богатство», «Неделя», г. «Рус­ские ведомости»; був чл. Полтав. ученої архів. комісії, брав активну участь у споруджен­ні будівлі Вищого гірн. училища та Вознесен. церкви в Катеринославі. Автор повісті «Вор» (С.-Петербург, 1886, 1887; Москва, 1894, 1897), у якій правдиво змалював долю молодого селянина — жертви бюрократ. без­душності й стихій. моральності селян.