Гоян Ярема Петрович
ГОЯ́Н Ярема Петрович (11. 07. 1940, с. Долiшнє Залуччя, нині Снятин. р-ну Iвано-Фр. обл. – 28. 09. 2018, Київ) – письменник, журналіст, мистецтвознавець. Член НСПУ (1984). Заслужений діяч мистецтв України (1998). Держ. премiя України iм. Т. Шевченка (1993), Літ. премії ім. Я. Галана (1975), Марка Черемшини (2000), І. Кошелівця (2000), Олени Пчілки (2001). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2004). Закiн. Львiв. університет (1964). Працював у ред. обл. і респ. газет; 1967–87 – керівник відділу культури г. «Демократична Україна»; від 1987 – гол. ред., від 1989 – директор видавництва «Веселка»; від 2001 – гол. ред., від 2005 – шеф-ред. ж. «Веселочка». Від 1995 – у складі правління товариства «Просвіта». Творчість Г. присвяч. рідній землі, близьким людям, розкриттю краси нар. характеру. Значне місце відведено дит. тематиці. Написав краєзнавчі нариси «Моршин» (1973), «Немирiв» (1977), «Львiвщина» (1982); зб. худож. оповідей про талановитих людей України «Рушники» (1975), «Славичі» (1979); зб. оповідань та повістей «Вогні яворові» (1984) і «Перстень верховинця» (1989) – про трагічні події 2-ї світової війни та післявоєн. життя на зх.-укр. землях; кн. спогадiв «Василь Касiян» (1986). Автор повісті «Таємниця Лесикової скрипки» (1992; 2003), кн. публіцист. есе «Воскреснемо!» (2000; іл. В. Касіяна); кн. «Присвята» (2001), «Собор української душі» та «Чистий, як душа українця» (обидві – 2004) – про видат. діячів укр. культури минулих часів і сьогодення; есе «Маестро» (2005; про М. Колессу); зб. худож. творів «Ластівка», «Дорога», «Лицар нації» (усі – 2003). Усі зазначені книги опубл. у Києві. Займався просвітн. і благодій. діяльністю.
Лiт.: Гнатенко А. Увiйти в дiм // Днiпро. 1985. № 4; Світи, «Веселко»! К., 2000; Логвиненко О. Слово правдиве, як сповідь // ЛУ. 2000, 9 листоп.; Міщенко Н. Людина на своєму місці // ДУ. 2001, 16 лют.; Ярема Гоян // Пам’ять століть. 2004. № 3–4.
Н. І. Хайнацька
Людина 
