Грабар Петро Миколайович
ГРАБА́Р Петро Миколайович (10. 09. 1898, Київ — 28. 01. 1986, Париж) — лікар-імунолог. Брат А. Грабаря. З походження дворянин. Від 1916 навч. в Пажеському корпусі у Петрограді (нині С.-Петербург). 1919 з сім’єю емігрував до Франції, де закін. Хім. інж. школу в м. Лілль (1924). Працював на виробництві; від 1926 — зав. лаб. клін. медицини Страсбур. університету, де водночас і навч., від 1931 — асист. мед. факультету Університету; 1938–66 очолював лаб. (згодом відділ хімії мікробів) Пастерів. інституту в Парижі; водночас від 1960 — директор Інституту з вивчення раку в м. Вільжюїф при Нац. центрі наук. досліджень. Здійснював очищення інсуліну. Відкрив синдром солезалеж. азотемії і описав його на біохім. рівні. У доктор. дис. (1943) обґрунтував метод ультрафільтрації, завдяки застосуванню якого вдалося встановити кількість біол. компонентів (ферментів, токсинів, антитіл, вірусів) у крові. Автор методу імуноелектрофоретич. аналізу. Засн. Франц. товариства імунологів, тривалий час був його президентом. Кавалер (1954) і офіцер (1964) ордену Почес. легіону Франції.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Hermannet Cie «L`ultrafiltration fractionnée». Paris, 1942; Les globulines du sérum sanguin (chez Desoer). Liège, 1947.
Рекомендована література
- Краткий миг торжества. О том, как делаются научные открытия. Москва, 1989.
Завантажити статтю
Людина 
