ГРА́БЕЦ Стефан (Hrabec Stefan; 14. 01. 1912, м. Cтаніслав, нині Івано-Франківськ — 25. 12. 1972, м. Лодзь, Польща) — польський мово­знавець. Доктор філософії (1939). Закін. Львівський університет (1936), де від­тоді й працював асист. каф. словʼян. філології (до 1941). Після 2-ї світової війни ви­їхав до Польщі, працював н. с. (1946–52) Торун., над­звич. (від 1954) та звич. (від 1962) проф. Лодз. (також був ректором) університетів. Досліджував топоніміку та діалекти Гуцульщини, Бойківщини і Надся­н­ня; мову польс. письмен­ників, зокрема українізми у творах польс. авторів 16–17 ст. (Бєрнат із Любліна, М. Рей, М. Бєльський). Спів­автор «Нарису історії української мови» (1956). Із П. Зволінським уклав перший післявоєн. «Słownik ukraińsko-polski» (Warszawa, 1957), а зі З. Штібером під­готував на пошану І. Зілинського ст. «Przyczynki do słownictwa gwar ukraińskich w Karpatach», опубл. вперше у зб. «Rozprawy komisji językowej» (Łódź, 1956, т. 4).