ГРАБО́ВСЬКИЙ Ігор Овксенті­йович (01. 07. 1934, м. Могилів-Подільський Вінн. обл. — 05. 06. 1992, Київ) — режисер-документаліст. Батько С. Грабовського. Член СКінУ (1960). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1975). Закін. Київ. ін­ститут театр. мистецтва (1958). Брав участь як асист. реж. Ю. Солнцевої у створен­ні фільму «Поема про море» (1958). Працював реж. Одес. кіностудії худож. фільмів, від 1962 — Укр. студії хронікал.-докум. фільмів. Створив стрічки: «Листи Люби Молдован» (1963, спів­авт. сценарію), «195 днів» (1964), «Керманичі» (1965, спів­авт. сценарію; дипломи Британ. академії кіномистецтв «Кращий докум. фільм року», Мкф у Лондоні, 1966; Фестивалю докум. фільмів в Обергаузені, Фестивалю фестивалів у Сан-Франциско, 1967); «І струни Лисенка живі» (1967), «Буковина, 28-е літо» (1968), «Леся Українка» (1971, спів­авт.), «Крила пере­моги» (1973, спів­реж. і спів­авт. сценарію), «Зоряне містечко», «Вогнен­ний шлях» (спів­реж. і спів­авт. сценарію, удостоєний Держ. премії України ім. Т. Шевченка, 1978; обидві — 1974), «Радянська Україна: Роки боротьби і пере­мог» (кінотрилогія, у спів­авт., 1974–77), «Чуєш, брате мій» (1979, спів­авт. сценарію), «Памʼять рідного краю» (1981), «Жива ватра» (1982, автор сценарію), «Мир тобі, земля батьків» (1986), «Шостий президент» (1992). Твор. манері Г. властиві філософічність, орієнтовність на дослідж. глибин укр. нац. буття.