Грабовський Ігор Овксентійович

ГРАБО́ВСЬКИЙ Ігор Овксентійович (01. 07. 1934, м. Могилів-Подільський Вінн. обл. — 05. 06. 1992, Київ) — режисер-документаліст. Батько С. Грабовського. Член СКінУ (1960). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1975). Закін. Київ. інститут театр. мистецтва (1958). Брав участь як асист. реж. Ю. Солнцевої у створенні фільму «Поема про море» (1958). Працював реж. Одес. кіностудії худож. фільмів, від 1962 — Укр. студії хронікал.-докум. фільмів. Створив стрічки: «Листи Люби Молдован» (1963, співавт. сценарію), «195 днів» (1964), «Керманичі» (1965, співавт. сценарію; дипломи Британ. академії кіномистецтв «Кращий докум. фільм року», Мкф у Лондоні, 1966; Фестивалю докум. фільмів в Обергаузені, Фестивалю фестивалів у Сан-Франциско, 1967); «І струни Лисенка живі» (1967), «Буковина, 28-е літо» (1968), «Леся Українка» (1971, співавт.), «Крила перемоги» (1973, співреж. і співавт. сценарію), «Зоряне містечко», «Вогненний шлях» (співреж. і співавт. сценарію, удостоєний Держ. премії України ім. Т. Шевченка, 1978; обидві — 1974), «Радянська Україна: Роки боротьби і перемог» (кінотрилогія, у співавт., 1974–77), «Чуєш, брате мій» (1979, співавт. сценарію), «Пам’ять рідного краю» (1981), «Жива ватра» (1982, автор сценарію), «Мир тобі, земля батьків» (1986), «Шостий президент» (1992). Твор. манері Г. властиві філософічність, орієнтовність на дослідж. глибин укр. нац. буття.

І. М. Грабовська