Грабовський Леонід Олександрович

Визначення і загальна характеристика

ГРАБО́ВСЬКИЙ Леонід Олександрович (28. 01. 1935, Київ) — композитор, музико­знавець. Член НСКУ (1961). 1-а премія Всесоюз. огляду молодих композиторів (Москва, 1962). Закін. екон. факультет Київ. університету (1956), Київ. консерваторію (1959; кл. Б. Лятошинського). 1966–69 викладав теорію і композицію у Київ. консерваторії. 1969–81 — на творчій роботі. 1981 пере­їхав до Москви, де працював у ред. ж. «Советская музыка» (від 1987). Від 60-х рр. окремі його твори виконувалися у країнах Зх. Європи, що викликало звинуваче­н­ня офіц. кіл тодіш. СКУ. Г. входив до групи київ. муз. авангарду, яка, використовуючи здобутки творчості А. Шенберґа, Б. Бартока, І. Стравінського, а згодом новітні пошуки В. Лютославського, Е. Вареза, Я. Ксенакіса — творила нове тло укр. сучас. музики. Осн. рисами музики Г. були політонал. акордові комплекси, дисонант. контрапункт та поліритмічні комбінації. Згодом за допомогою випадк. чисел роз­винув власну методику алгоритміч. компонува­н­ня, що досягла вершини в «Concerto misterioso» (1977, памʼяті К. Білокур). У 1970 разом з В. Годзяцьким, В. Сильвестровим та І. Блажковим вчинив акцію протесту проти політ. пере­слідувань композиторів-авангардистів в СРСР, після чого був виключений зі СКУ (поновлений 1974). У 1990 ви­їхав до Нью-Йорка. 1992 від­бувся автор. концерт Г. у Лінкольн-центрі виконав. мистецтв (Нью-Йорк). Г. ви­ступає з лекціями про нову укр. музику у деяких ВНЗах США; спів­працює з нью-йорк. ансамблем сучас. музики «Контінуум». В еміграції Г. звертає посилену увагу до укр. нац. під­ґрунтя влас. творчості — кантата «Темпере мортем» (1991, на сл. Г. Сковороди), симф. поема «Ворзель» (1992, памʼяті Б. Лятошинського).

Тв.: опери — «Ведмідь» (1963), «Пропозиція» (1964; обидві — власні лібрето за однойм. водевілями А. Чехова); для симф. оркестру — «Чотири українські народні пісні» (1959, присвяч. Л. Ревуцькому), «Симф. фрески» (1961, за мотивами малюнків Б. Пророкова з сер. «Це не повин­но по­вторитися»), «Гомеоморфія ІV» (1970), симф.-легенда «Вечір на Івана Купала» (1976, за повістю М. Гоголя), симф. елегія «Ворзель» (1992, памʼяті Б. Лятошинського); камерно-інструм. — «Гомеоморфії І–ІІІ» для фортепіано (1968–69), «Візерунки» для гобоя, альта й арфи (1969), «Глас І» для віолончелі (1990), «Глас ІІ» для бас-кларнета (1994, памʼяті Д. Шостаковича).

Пр.: О моем учителе // Сов. музыка. 1969. № 2; Халтура артистикэ? // Там само. 1988. № 10; Zauber der ukrainischen Musik // Musik. 1989. № 1.

Літ.: Малишев Ю. «Симфонічні фрески» Л. Грабовського // Укр. музико­знавство. К., 1968. Вип. 3; Зінькевич О. Проти­стоя­н­ня (1968–1973) // Сучасність. 2000. Ч. 6; Загайкевич А. Апостол українського авангарду // Музика. 2005. № 6.

Ж. Ді Ванні, В. С. Грабовський

Завантажити статтю