ГРАБО́ВСЬКИЙ Леонід Олександрович (28. 01. 1935, Київ) — композитор, музико­знавець. Член НСКУ (1961). 1-а премія Всесоюз. огляду молодих композиторів (Москва, 1962). Закін. екон. факультет Київ. університету (1956), Київ. консерваторію (1959; кл. Б. Лятошинського). 1966–69 викладав теорію і композицію у Київ. консерваторії. 1969–81 — на творчій роботі. 1981 пере­їхав до Москви, де працював у ред. ж. «Советская музыка» (від 1987). Від 60-х рр. окремі його твори виконувалися у країнах Зх. Європи, що викликало звинуваче­н­ня офіц. кіл тодіш. СКУ. Г. входив до групи київ. муз. авангарду, яка, використовуючи здобутки творчості А. Шенберґа, Б. Бартока, І. Стравінського, а згодом новітні пошуки В. Лютославського, Е. Вареза, Я. Ксенакіса — творила нове тло укр. сучас. музики. Осн. рисами музики Г. були політонал. акордові комплекси, дисонант. контрапункт та поліритмічні комбінації. Згодом за допомогою випадк. чисел роз­винув власну методику алгоритміч. компонува­н­ня, що досягла вершини в «Concerto misterioso» (1977, памʼяті К. Білокур). У 1970 разом з В. Годзяцьким, В. Сильвестровим та І. Блажковим вчинив акцію протесту проти політ. пере­слідувань композиторів-авангардистів в СРСР, після чого був виключений зі СКУ (поновлений 1974). У 1990 ви­їхав до Нью-Йорка. 1992 від­бувся автор. концерт Г. у Лінкольн-центрі виконав. мистецтв (Нью-Йорк). Г. ви­ступає з лекціями про нову укр. музику у деяких ВНЗах США; спів­працює з нью-йорк. ансамблем сучас. музики «Контінуум». В еміграції Г. звертає посилену увагу до укр. нац. під­ґрунтя влас. творчості — кантата «Темпере мортем» (1991, на сл. Г. Сковороди), симф. поема «Ворзель» (1992, памʼяті Б. Лятошинського).