Гранична схильність до заощадження

ГРАНИ́ЧНА СХИ́ЛЬНІСТЬ ДО ЗАОЩА́ДЖЕ­Н­НЯ  — частка приросту витрат на заощадже­н­ня, зі­ставлена з додатковою одиницею наявного доходу. Пере­дається формулою MPS = ΔS/ΔY_d, де MPS — Г. с. д. з.; ΔS — приріст заощаджень; ΔY_d — приріст наяв. доходу. Це поня­т­тя було введене в екон. аналіз британ. економістом Дж.-М. Кейнсом. У класич. концепції в аналізі роз­поділу наяв. доходу на спожива­н­ня і заощадже­н­ня провід­на роль належала заощадже­н­ням, оскільки домашні господарства роз­глядають їх як від­кладене спожива­н­ня, намагаючись максимізувати обсяг спожива­н­ня у довго­строк. періоді. Домашні господарства порівнюють користь від спожива­н­ня нині з вигодами майбут. спожива­н­ня. Параметром, що виражає міру на­да­н­ня пере­ваг поточ. споживан­ню перед майбутнім, є ставка від­сотка. Чим вищою вона є, тим більш ефектив. стають заощадже­н­ня і від­кладене (майбутнє) спожива­н­ня. Отже, заощадже­н­ня є зростаючою функцією від ставки від­сотка. На противагу цим класич. концепціям Дж.-М. Кейнс вважав, що бажа­н­ня людей заощаджувати їх доход об­умовлене прагне­н­ням накопичити резерв на випадок непередбач. об­ставин, забезпечити свою старість, дати освіту дітям, забезпечити необхідні кошти для комерції, бажа­н­ням забезпечити доходи у формі від­сотка, насолоджуватися від­чу­т­тям незалежності, сподіва­н­ням залишити спадщину, просто скупістю. Але чим більше субʼєкти заощаджують, тим менший попит предʼявляють вони на продукцію, отже, тим меншою є величина нац. доходу. Це явище Дж.-М. Кейнс на­звав «парадоксом заощаджень», який наочно ілюструє найважливішу тезу кейнсіанства про провід­ну роль сукуп. попиту в моделі «сукупний попит — сукупна пропозиція». За допомогою показника Г. с. д. з. про­гнозують динаміку заощаджень залежно від можливих змін наяв. доходу.

Завантажити статтю