Розмір шрифту

A

Графіті

ГРАФІ́ТІ (від італ. graffiti — на­дряпані) — найдавніші текс­тові написи, малюнки, символічні, магічні, цифрові знаки й моно­грами, ви­дряпані гострими предметами на керамічних та інших речах сакрального, побутового і торгового при­значе­н­ня, рідше — на стінах різних споруд. Г. як складова епіграфіки мають важливе значе­н­ня для ви­вче­н­ня історії та культури, зокрема релігії, писемності, освіти, побуту, торгівлі, ономастики. Г. виявлені на стародавніх памʼятках Єгипту, Греції, Рим. імперії. На території України набули найбільшого роз­по­всюдже­н­ня за античності та середньовіч­чя. Загалом під час роз­копок античних міст (Тіра, Ніконій, Борисфен, Ольвія, Керкінітида, Херсонес, м. Боспор) та їх сільських поселень, а також числен­них памʼяток кочовиків степової Скіфії і землеробів Українського Лісо­степу зна­йдено бл. 10 тис. різноманітних Г., найбільше — на уламках посуду. Найдавніші з них датують поч. 6 ст. до н. е. Чимало Г. привернуло увагу різних фахівців світу: унікальні реліг.-філософські сентенції, листи на черепках, календар, присвяти божествам та магічні текс­ти і рис. 6–4 ст. до н. е. з Ольвії; зображе­н­ня єгипетських кораблів 3 ст. до н. е. і грецькі написи на стінах храму Афродіти в Німфеї. Ві­домі також шкільні вправи, алфавіти, уривки з літературних творів, застольні вірші, пророцтва, числен­ні грецькі та іншоетнічні імена тощо. Значно менше — ран­ньохристиянських грецьких Г. у Херсонесі і на Боспорі: присвяти святим, магічні знаки й закля­т­тя, зображе­н­ня хрестів. На від­міну від античних, за середньовіч­чя (11–17 ст.) найважливіші Г. виявлені на стінах храмів у Києві, Чернігові, Галичі, рос. — у Новгороді і Смоленську. Найкраще ви­вченими є київські Г.: Софійського собору, Золотих воріт, Михайлівської і Кирилівської церков, Видубецького монастиря. Вони написані пред­ставниками різних верств населе­н­ня. У Софійському соборі зроблено записи про народже­н­ня (1032) та саркофаг (1093) Всеволода, сина Ярослава Мудрого, про смерть остан­нього (1054), продаж Боянової землі (12 ст.), звістку про мир, укладений у Желяні (околиці Києва) між князями Святополком Ізяславичем, Володимиром Мономахом і Олегом Святославичем. У печерному монастирі Києво-Печерської лаври зна­йдено Г., датовані 12 ст. Особливий інтерес викликає найдавніший у Київській Русі алфавіт із 23-х грецьких і 4-х словʼянських літер. Церковні Г. написані кирилицею; серед них роз­різняють історичні записи, поминальні, побутового характеру, зверне­н­ня до Бога, окремі імена. Чимало Г. зафіксовано на посуді, плінфі, шиферних пряслах, ливар. формах 10–13 ст. Всі Г. мають велике культурно-історичне значе­н­ня. Г., зна­йдені на теренах України, досліджували І. Срезнєвський, І. Тол­стой, С. Висоцький, Е. Соломонік, А. Русяєва, В. Яйленко та ін.

Літ.: Тол­стой И. И. Греческие граф­фити древних городов Северного Причерноморья. Москва; Ленин­град, 1953; Высоцкий С. А. Древнерус­ские надписи Софии Киевской XI–XIV вв. К., 1966; Його ж. Средневековые надписи Софии Киевской (По мат. граф­фити XI–XVII вв.). К., 1976; Граф­фити античного Херсонеса: на чернолаковых сосудах. К., 1978; Высоцкий С. А. Киевские граф­фити XI–XVII вв. К., 1985; Давня історія України. Т. 2. К., 1998, Т. 3. К., 2000; Історія української культури. Т. 1. К., 2001.

А. С. Русяєва

Графіті в міській субкультурі

Графіті також називають сучасні надписи і рисунки на стінах будинків, у метро, на парканах тощо. Образотворчий напрям міської субкультури остан­ньої третини 20 — поч. 21 ст. Г. задовольняє потреби самовияву деякого творчого потенціалу. На від­міну від мистецтва, що спирається на без­посередній контакт із дійсністю, Г. маніпулює його вторин­ними, зовнішніми проявами (друковане слово, знак, намальовані й зняті на плівку персонажі). У свою чергу, цей процес, не по­збавлений своєрідності, зна­йшов від­ображе­н­ня у деяких напрямах постмодерністського мистецтва, дизайні й моді цього періоду. Перші Г. виникли у 60-х рр. у найбідніших кварталах Нью-Йорка, роз­по­всюдилися у великих містах світу. Без­робітні й тинейджери, прагнучи своєрідної слави, обирають певне слово-символ (the TAG), яке пишуть у громадських місцях, шокуючи роз­мірами, яскравістю. Графітчики 60–70-х рр. уночі пробиралися до вагонів метро, автомобілів, стін, роз­мальовували їх набором букв, цифр і знаків. У 80-х рр. у США від­крилися художні галереї з творами Г., комерційні під­приємства з їх продажу, утворилася молодіжна мода на основі Г. — від­булося «від­окремле­н­ня» Г. від стін як само­стійне утворе­н­ня. У Франції в цей час стиль Г. широко за­проваджує у своїх творах авангардист Ж. Дюбюфе. В Японії Г. більше роз­робляють на папері, ніж на міських обʼєктах, роз­кидають по вулицях листівки з магічно-ритуальними знаками. За кілька десятиліть Г. набули значних змін — від однолінійних написів до скла­да­н­ня композицій; стилістичні особливості — у характерній плавності контурів малюнку, органічній щільності у роз­ташуван­ні елементів. Таґ пере­творюється на авто­граф, який за­звичай ставлять художники. Зʼявилися специфічні фарби для проведе­н­ня змагань і під­вище­н­ня майстерності у виконан­ні Г. У такому легалізованому ви­гляді у 90-х рр. Г. зʼявилися в Україні — на стінах будівель Києва, Харкова, Одеси, Львова. Щоправда, органи правопорядку не допускають роз­мальовува­н­ня памʼяток архітектури та ін. цін­ностей, але загалом до захопле­н­ня Г. ставляться прихильно. Юні «графітчики», здебільшого 12–20 років, ведуть спеціальні зошити зі своїми роз­робками шрифтів та малюнків, зу­стрічаються в клубах, обмінюються ідеями. Проводять змага­н­ня на кращий твір Г. у різних містах України. Г. стали ознакою часу й невід­ʼємною прикметою сучасного міста. Значні події у су­спільстві су­проводжують сплеск нових проявів Г.

Літ.: Бояджиев Л. Графити — порт­рет на едно нетрадицион­но действо // Изкуство. 1984. № 6; Голубь Е. Изобразительное искус­ство в рамках «мас­совой» культуры // Буржуазна «масова» культура: Новые времена, старые про­блемы. К., 1988; Бугаєвський О. Знаки на стіні // Artline. 1998. № 5–6; Конкурс Украинского граф­фити–2000 // Extreme. 1999. № 4.

О. Є. Голуб

Додаткові відомості

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2006
Том ЕСУ:
6
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Світ-суспільство-культура
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
26856
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
2 161
цьогоріч:
593
сьогодні:
5
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 2 172
  • середня позиція у результатах пошуку: 10
  • переходи на сторінку: 5
  • частка переходів (для позиції 10): 11.5% ★☆☆☆☆
Бібліографічний опис:

Графіті / А. С. Русяєва, О. Є. Голуб // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-26856.

Hrafiti / A. S. Rusiaieva, O. Ye. Holub // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2006. – Available at: https://esu.com.ua/article-26856.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору