ЕПІГРА́ФІКА (від епі… і графіка) — допоміжна філологічна й історична дисципліна, обʼєктом дослідже­н­ня якої є давні текс­ти — написи на стінах та архітектурних деталях споруд, на камені, глині, цеглі, кераміці, дереві, кістці, шкірі, вишиті на тканині, викладені мозаїкою тощо. Залежно від техніки письма виділяють різновиди епі­графем: інскульпти — написи, вирізані чи ви­граві­йовані на твердому матеріалі; дипінті — зроблені пензлем; графіті — ви­дряпані гострим предметом. Сукупність написів — епі­графія. За змістом роз­різняють написи світські й конфесійні (реліг.), за соц. функціями — офіц. (текс­ти, створені за вказівкою або до­зволом світської чи церк. влади) і неофіц. (приватні). Офіц. епі­графеми — на княжих монетах та печатях, на печатях вищого духівництва і знаті, памʼятні написи на стінах споруд, скелях, каменях, дипінті на фресках та іконах, написи на могил. плитах ви­знач. діячам тощо. Неофіц. характер мають написи, зроблені приват. особами, найчастіше пред­ставниками серед. і нижчих верств (ремісниками, купцями, прочанами та ін.) на предметах побуту й ужитк. мистецтва, знаря­д­дях праці, зброї, над­гробках тощо. Епі­графія буває різноманітною: записи літопис. характеру про важливі істор. та місц. події, пові­домле­н­ня про побудову споруди, її мист. оздобле­н­ня, дарчі написи на спорудах, іконах, дзвонах, хрестах, предметах церк. ужитку, поминал., вотивні (обітниці), епітафії тощо. Поміж дипінті (на іконах і фресках) і мозаїк трапляються цитати чи перифрази з творів реліг. літ-ри. Серед графіті 11–13 ст. Софій. собору виявлено ориг. памʼятки давньорус. літ-ри й по­вчал. сентенції (можливо, уривки з проповід­ей). Багато давньоукр. і староукр. написів у Києві — у Софій. соборі (дипінті, мозаїка, графіті), Кирилів. церкві (інскульпт, дипінті, графіті). Багата епі­графія давніх споруд Чернігова, Галича, ін. старовин. міст України. Вишитий давньорус. напис зберігся на вбран­ні з Чингул. могили побл. с. Заможне Токмац. р-ну Запоріз. обл. Найдавніші написи на теренах України походять із грец. поселень антич. держав Пн. Причорноморʼя 6–5 ст. до н. е. Епі­графічні текс­ти — цінне джерело для ви­вче­н­ня історії народу, його культури, літ. і роз­мов. мов, важливе свідче­н­ня знач. рівня освіти.