ГРАХО́ВСЬКИЙ Сергій Іванович (Грахоўскі Сяргей Іванавіч; 12(25). 09. 1913, містечко Нобель Мінського пов. Мінської губ., нині село Зарічнян. р-ну Рівнен. обл. — 11. 12. 2002, Мінськ) — білоруський письмен­ник, пере­кладач. Член СП СРСР (1956). Закін. Мінський пед. ін­ститут (1935). Працював у ред. г. «Чырвоная змена», на Білорус. радіо. 1936 заарешт. за звинуваче­н­ням в антирад. діяльності, засудж. до 10-ти р. таборів у Горьков. (нині Нижньогород.) обл. (РФ). Учителював (1946–49). У 1949 вдруге заарешт. і висланий до Новосибір. обл. (РФ). Реабіліт. 1955. Працював на Білорус. радіо (1956–57), у ред. дит. часописів «Бярозка» (1957–59), «Вясёлка» (1960–73). Перший вірш на­друкував 1926. Автор поет. зб. «Дзень нараджэ­н­ня» (1958), «Чакан­не» (1960), «Табе зайздросціць сонца» (1963), «Памяць» (1965), «Тры вымярэн­ні» (1967), «Зазімак» (1976), «Зачараванасць» (1978), «Асен­нія гнёзды» (1982; Літ. премія ім. А. Кулешова СП Білоруської РСР, 1983), «Кругі надзеі» (1985), «Верую» (1987), «І радасць і боль» (1988); кн. прози «Які вялікі дзень» (1966), «Агеньчык у акне» (1972), «Сустрэча з самім сабою» (1988); повістей «Рудабельская рэспубліка» (1968), «Гарачае лета» (1974), «Ранні снег» (1975), «Суровая дабрата» (1977); нарису «Горад маладосці» (1960); роз­повіді на морал.-етичну тему «Бацькі і дзеці» (1962); мемуарів «Споведзь» (1990). Писав вірші для дітей (зб. «Ад вясны да вясны», 1959; «Сёння і заўтра», 1961; «Гарыць касцёр», 1966; «Знаходка», 1985). У поемі «Ро­стань на світан­ні» (1983) Г. змалював образ Лесі Українки; її стосункам з С. Мержинським присвятив нарис «Мірыям і Месія» (1984). Усі за­значені книги опубл. у Мінську. Пере­кладав з рос. (О. Блок, О. Пушкін, С. Єсєнін та ін.), укр. (Т. Шевченко, Леся Українка, М. Рильський, В. Сосюра, П. Воронько, М. Нагнибіда, Т. Масенко, Б. Степанюк, Д. Білоус, Микита Чернявський, П. Біба, Ю. Лісняк, В. Забаштанський) мов.