Граховський Сергій Іванович

ГРАХО́ВСЬКИЙ Сергій Іванович (Грахоўскі Сяргей Іванавіч; 12(25). 09. 1913, містечко Нобель Мінського пов. Мінської губ., нині село Зарічнян. р-ну Рівнен. обл. — 11. 12. 2002, Мінськ) — білоруський письменник, перекладач. Член СП СРСР (1956). Закін. Мінський пед. інститут (1935). Працював у ред. г. «Чырвоная змена», на Білорус. радіо. 1936 заарешт. за звинуваченням в антирад. діяльності, засудж. до 10-ти р. таборів у Горьков. (нині Нижньогород.) обл. (РФ). Учителював (1946–49). У 1949 вдруге заарешт. і висланий до Новосибір. обл. (РФ). Реабіліт. 1955. Працював на Білорус. радіо (1956–57), у ред. дит. часописів «Бярозка» (1957–59), «Вясёлка» (1960–73). Перший вірш надрукував 1926. Автор поет. зб. «Дзень нараджэння» (1958), «Чаканне» (1960), «Табе зайздросціць сонца» (1963), «Памяць» (1965), «Тры вымярэнні» (1967), «Зазімак» (1976), «Зачараванасць» (1978), «Асеннія гнёзды» (1982; Літ. премія ім. А. Кулешова СП Білорус. РСР, 1983), «Кругі надзеі» (1985), «Верую» (1987), «І радасць і боль» (1988); кн. прози «Які вялікі дзень» (1966), «Агеньчык у акне» (1972), «Сустрэча з самім сабою» (1988); повістей «Рудабельская рэспубліка» (1968), «Гарачае лета» (1974), «Ранні снег» (1975), «Суровая дабрата» (1977); нарису «Горад маладосці» (1960); розповіді на морал.-етичну тему «Бацькі і дзеці» (1962); мемуарів «Споведзь» (1990). Писав вірші для дітей (зб. «Ад вясны да вясны», 1959; «Сёння і заўтра», 1961; «Гарыць касцёр», 1966; «Знаходка», 1985). У поемі «Ростань на світанні» (1983) Г. змалював образ Лесі Українки; її стосункам з С. Мержинським присвятив нарис «Мірыям і Месія» (1984). Усі зазначені книги опубл. у Мінську. Перекладав з рос. (О. Блок, О. Пушкін, С. Єсєнін та ін.), укр. (Т. Шевченко, Леся Українка, М. Рильський, В. Сосюра, П. Воронько, М. Нагнибіда, Т. Масенко, Б. Степанюк, Д. Білоус, Микита Чернявський, П. Біба, Ю. Лісняк, В. Забаштанський) мов.

Тв.: укр. перекл. — (Вірші) // Білорус. рад. поезія: Антологія. Т. 2. К., 1971; Лісова казка. К., 1979.

Л. М. Горелик

Основні твори

укр. перекл. – (Вірші) // Білорус. рад. поезія: Антологія. Т. 2. К., 1971; Лісова казка. К., 1979.