Крайнюков Олексій Омелянович
КРАЙНЮКО́В Олексій Омелянович (18. 03. 1927, станиця Новодонецька, нині Краснодарського краю, РФ) — живописець, графік. Заслужений художник Республіки Абхазія (Грузія, 1967). Учасник другої світової війни. Бойові нагороди. Закінчив Одеське художнє училище (1950-ті роки; викл. І. Безпалов, І. Гурський, Г. Крижевський). Мешкає у м. Ґудаута (Республіка Абхазія). Учасник всесоюзних та республіканських виставок від 1958. Персональна — у Сухумі (1988). Автор тематичних картин, портретів, пейзажів (зокрема на українську тематику). Окремі роботи зберігаються у Будинку-музеї імені Д. Ґуліа (м. Сухумі, Грузія), Шевченківському національному заповіднику (м. Канів Черкаської обл.).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Абхазькі перегони» (1960), «На Дніпрі» (1966), «Корова з телям» (1967), «Д. Ґуліа на могилі Т. Шевченка» (1967; 1974), «Шевченко поблизу Канева» (1968), «Н. Курченко» (1971), «Шевченківський край» (1974), «Д. Ґуліа серед довгожителів» (1976), «Народний поет Абхазії Б. Шинкуба» (1977), «Льотчик-випробовувач М. Попович» (1981), «Комісар 233-го винищувального авіаполку А. Руденко» (1983).

