ГРЕДЕ́СКУЛ Микола Андрі­йович (20. 04(02. 05). 1865, х. Свячений Яр Купʼян. пов. Харків. губ., нині знятий з обліку — 08. 09. 1941, Ленін­град, нині С.-Петербург) — історик, право­знавець, політичний діяч. Закін. фіз.-мат. факультет Харків. університету (1887). Вчителював. 1890 екс­терном склав іспити за юрид. факультет Харків. університету, від 1894 працював на цьому ф-ті: приват-доцент кафедри цивіл. права і судочинства (викладав курс цивіл. процесу), 1901–06 — в. о. екс­траординар. проф., згодом — професор кафедри цивіл. права. У 1900 захистив магістер. дис. «До вче­н­ня про здійсне­н­ня права. Інтелектуальний процес, необхідний для здійсне­н­ня права». Один. із засн. і чл. ЦК Кон­ституц.-демократ. партії Росії (ви­йшов зі складу ЦК 1916 через роз­біжність у по­глядах із керівництвом). 1905 за участь у ви­дан­ні г. «Мир», яка публікувала стат­ті анти­уряд. характеру, заарешт. і засланий на 3 р. в Архангел. губ. У заслан­ні заочно обраний до 1-ї Держ. думи Росії (був товаришем її голови) і до­строково звільнений як депутат. Від 1906 — проф. С.-Петербур. політех. ін­ституту і Вищих комерц. курсів. Після більшов пере­вороту 1917, позитивне сприйня­т­тя якого виклав у пр. «Рос­сия прежде и теперь» (1926), читав лекції у ленінгр. ВНЗах. Популяризував матеріаліст. ро­зумі­н­ня історії, зокрема у кн. «История материальной культуры: Популяр. очерк» (Ленин­град, 1930).