Греки

ГРЕ́КИ  — нація, основне населе­н­ня Греції. Проживають також на Кіпрі (570 тис. осіб), у США (550 тис.), Німеч­чині (300 тис.), РФ (92 тис.). Заг. кількість 13,2 млн осіб.

Історія формува­н­ня грец. діаспори у межах сучас. України сягає часів антич. доби. Саме тоді роз­почався процес освоє­н­ня Г. узбереж­жя Чорного моря. 647 до н. е. на о-ві Березань (тоді п-ів) вихідці з м. Мілет (існувало в Малій Азії) заснували перше давньогрец. поселе­н­ня Борисфеніда. Але інтенсивніша колонізація роз­почалася у 6 ст. до н. е., коли виникла ціла мережа полісів — міст-держав, зокрема й Тіри та Ніконія — побл. гирла р. Тірас (нині Дністер), Ольвії — у пониз­зі р. Гіпаніс (нині Пд. Буг), Пантикапею (у межах сучас. м. Керч АР Крим), Німфею, Кім­меріку — на берегах Боспору Кім­мерійського (нині Керчен. протока), Керкінітиди (у межах сучас. м. Євпаторія АР Крим), Феодосії (нині місто АР Крим), а 422 до н. е. на околиці ниніш. Севастополя по­став Херсонес Таврійський. Процес грец. колонізації, який роз­почався до н. е., продовжувався і після занепаду колись могутньої антич. держави і припинився у 3–4 ст. н. е. У 10–11 ст. після за­провадже­н­ня християнства київ. князем Володимиром Великим по­жвавилися від­носини між Візантією, до складу якої входила Греція, та Київ. Руссю. На Русь прибули візант. (пере­важно це були Г.) священики, митці, будівельники, ремісники. Після паді­н­ня Візант. імперії (1453) значна частина Г. зна­йшла притулок на укр. землях. Пере­селе­н­ня Г. на укр. землі тривали впродовж усього періоду панува­н­ня Осман. імперії на Балканах та о-вах Серед­зем. моря. Вихід на істор. арену не менш потуж. Рос. імперії зумовив якісно нові цивілізац. і геополіт. об­ставини. Саме в проти­стоян­ні Росії та Осман. імперії і вирішувалася в подальшому доля грец. етносу, який ві­ді­рвався від материк. батьківщини. Рос.-турец. війни за панува­н­ня на Чорному морі при­звели до найчислен. за всю історію пере­селень Г., оскільки вони брали участь у війні з турками на боці росіян. Від­так з числа військовиків та їхніх родин до Криму та ін. місць Причорноморʼя прибуло ще кілька тисяч етніч. Г. Найбільш ві­домі грец. громади сформувалися протягом 17 — поч. 19 ст. Вони складали кілька груп, а саме: Г. Криму (до 1778) і м. Маріуполь (нині Донец. обл.; після 1780); Г. Львова та Галичини; Г. серед. частини України (Київ; м. Ніжин, нині Черніг. обл.; м. Кролевець, нині Сум. обл.; Полтава та ін.); Г. Пд. України (Миколаїв, Херсон, Одеса, м. Мелітополь, нині Запоріз. обл.); Г. Керчі–Єнікале (і нова крим. еміграція 19 ст.). Формуван­ню грец. громад сприяли на­дані їм привілеї та право на самоврядува­н­ня, зацікавленість царської влади в як найшвидшому освоєн­ні багатих, але на той час малозаселених земель Пн. Причорноморʼя. Хвилі еміграцій, що роз­тяглися в часі майже на 1,5 тис. р., вплинули на етнолінгвіст. особливості Г. в Україні. Одна група (т. зв. греко-татари), яка жила з татарами у Криму і витворила власну мову, належить до тюрк. мовної групи, інша (т. зв. греки-ел­ліни, або румеї), пізніша за своєю появою група, користується модифік. варіантом грец. (новогрец.) мови. Частина етніч. Г., особливо мешканців етно­строкатих міст укр. Пд., асимілювалися. Грец. громади в Криму і Приазовʼї від­різнялися від грец. громад у Херсоні та ін. містах. Пере­селенці з Осман. імперії часто роз­глядали своє пере­бува­н­ня в Україні як тимчасове і роз­раховували повернутися на батьківщину. Однак це вдалося не кожному. Важливу роль у здобут­ті незалежності Греції ві­діграла засн. 1830 у Одесі нац.-визв. організація «Феліке Гетерія». Традиційно Г. за­ймалися вино­градарством, виноробством, торг. справами, військ. службою. Свого часу Г. створили в Одесі найважливіший пункт між­континентал. грец. торг. мережі, досягнувши найбільших успіхів у торг. справі серед ін. громад Пн. Причорноморʼя. Низка назв грец. поселень з Криму пере­йшла у Надазовʼя: м. Ялта — смт Ялта Першотравн. р-ну Донец. обл., смт Гурзуф (під­порядк. Ялтин. міськраді) — с. Урзуф Першотравн. р-ну Донец. обл. та ін.

За пере­писом 1926 в Україні налічувалося бл. 124 тис. Г., з них на Маріупольщині (пд. частина Донец. обл. побл. Маріуполя) — 97 тис., у Криму — 16 тис., у Одес. обл. — 3,5 тис. Із Г., які жили на Маріупольщині, 4 тис. мешкало в Маріуполі, 93 тис. — у бл. 25-ти багатолюд., пере­важно грец. селах. Малі грец. колонії були в Донецьку (700 осіб), Харкові (500), Києві (300). У Ніжині, Миколаєві, Дні­пропетровську вони злилися з місц. населе­н­ням. У період політики «коренізації», що проводилася Рад. Україною до поч. 1930-х рр., Г., поряд з ін. нац. групами, одержали значні можливості для нац.-культур. роз­витку. Діяли грец. пере­сув. театр, Маріупольські пед. школа, музей та ін. установи. У роки сталінщини ці здобутки були зліквідовані. Грец. села дуже по­страждали під час роз­куркуле­н­ня, торкнулися Г. і ре­пресії 1930-х рр. Під час 2-ї світової війни значна частина грец. насел., особливо з Криму, була депортована, і кількість його в Україні скоротилася. Якщо 1930 в Україні їх було 160 тис., то 1989 — 99 тис. осіб. За даними Всеукр. пере­пису насел. 2001, в Україні проживає 91,5 тис. Г. (0,2 % насел.), з них у Донец. обл. — 77,5 тис. осіб (84,7 % Г. України), у АР Крим — 2,8 тис. (3,1 %), Запоріз. обл. — 2,2 тис. (2,4 %), Одес. обл. — 2,1 тис. (2,3 %), Дні­проп. обл. — 1,1 тис. (1,3 %), Луган. обл. — 1,0 тис. (1,1 %), Харків. обл. — 1,0 тис. (1,1 %). Мову своєї національності вважають рідною 5,9 тис. Г. (6,4 %).

Практично у кожному насел. пункті з компакт. прожива­н­ням Г. діє грец. товариство, більшість з них мають художні колективи, сприяють роз­витку нац. культури. Зокрема для задоволе­н­ня етнокультур. потреб Г. в Україні, починаючи від 1991, створено і функціонує 75 нац.-культур. т-в, які входять до Федерації грец. т-в України (ФГТУ; голова — О. Пічаджі). Осн. увагу ФГТУ приділяє задоволен­ню освіт. потреб Г. З цією метою здійснюється під­готовка фахівців з викла­да­н­ня новогрец. мови у школах, її метод. та матеріал.-тех. забезпече­н­ня. Налагоджено систему ви­вчен-ня новогрец. мови, під­вище­н­ня кваліфікації вчителів на семінарах у Маріупол. гуманітар. ін­ституті та університетах Греції і Кіпру. 2003 новогрец. мову ви­вчали у 107-ми навч. закладах (120 вчителів) понад 7 тис. учнів, зокрема як предмет — 2155 осіб, факультативно — 4968 осіб. Школам було на­дано бл. 1,5 тис. під­ручників та посібників. Під егідою ФГТУ діє Центр наук. дослідництва та видавництва, від 1996 виходить г. «Эл­лины Украины» накладом 1,5 тис. прим.; від 2000 у Маріуполі діє Культур. центр. Донец. обл. радіотелекомпанія висвітлює життя Г. Приазовʼя у про­грамі «Калімера». Традиц. в Україні є проведе­н­ня Днів грец. культури і мови — 2–3 червня 2006 під на­звою «З Ел­ладою в серці» вони про­йшли у Дні­пропетровську.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю