ГРЕЧИ́НА Михайло Гнатович (29. 03(11. 04). 1902, с. Будище, нині Черкас. р-ну Черкас. обл. — 21. 06. 1979, Київ) — архітектор. Батько В. Гречини. Державна премія УРСР у галузі архітектури (1985). Канд. архітектури (1950). Член САУ (1935; секр., за­ступник голови). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Закін. Київський художній ін­ститут (1930; викл. П. Альошин). Працював арх. у Київ. філії проект­но-консультац. бюро НКВС (згодом «Ді­промісто», 1929–33), у Київ. архіт.-планув. упр. над рекон­струкцією центр. р-ну столиці (1933–36); викл. Київ. буд. ін­ституту; у Київ. худож. ін­ституті (1937–38): в. о. доцент, 1949–53 — старший викладач кафедри архіт. планува­н­ня; від серпня 1945 — в. о. кер. сектору Ін­ституту архітектури споруд Академії будівництва і архітектури УРСР. За його проектами споруджено в Києві (у спів­авт.): Респ. стадіон (нині Нац. спорт­комплекс «Олімпійський», 1936–41, рекон­струкція 1966–67, 1978–80); житл. будинки на вул. Артема, № 26а (1935) і Костьольна, № 10 (1938); Палац спорту (1958–60); будинок Торг. палати (1964). Автор кн. «Стадионы» (К., 1957).