Григор’єв Григорiй Прокопович

Визначення і загальна характеристика

ГРИГО́РʼЄВ Григорiй Прокопович (09(21). 08. 1898, Київ — 29. 08. 1971, там само) — письмен­ник. Член СПУ (1964). Закiн. Київ. кiноiн­ститут (1934). Працював статистом у Театрі М. Садовського, арт. Театру укр. драми пiд керівництвом П. Саксаганського, на Київ. кіностудiї худож. фiльмiв, учителював. 1937 заарешт. i без висуне­н­ня звинуваче­н­ня вiдправлений у колим. концтабори. Звiльн. 1945 пiсля пере­гляду справи, остаточно реабiлiт. 1958. Остан­нi роки життя вчителював у селах Київщини. Друкувався від 1924 (стат­тi, рец. з питань літ-ри, музики, мистецтва і театру). Окремим ви­да­н­ням ви­йшли спогади «У старому Києвi» (1961), у яких вiдтворено свiт київ. мiської бiдноти, «майстрових людей», роз­виток преси й книгови­да­н­ня, зокрема пiд час революцiї 1905–07, висвiтлено низку маловiдомих сторiнок дiяльностi М. Заньковецької, М. Садовського, I. Марʼяненка та iн. укр. театр. дiячiв. Друга кн. спогадiв «Що було, те бачив» (1966) — про порев. Київ i Полтаву, зустрiчi з вiдомими письмен­никами, спо­стереже­н­ня i роз­думи на тему ролі мистецтва у вихован­нi «нової» людини. Автор сценарію наук.-популяр. фiльму «Памʼятники культури Київської Русi» (1954), нарису «Україна танцює» (1964), зб. «Цiкавi бувальщини» (1966), повiсті «Чарка меду» (1969). Усі за­знач. ви­да­н­ня опубл. у Києві. Пере­клав окремі твори марiй. письмен­никiв.

Лiт.: Пугач В. Оповiдач, дослiдник // ЛУ. 1968, 23 серп.

В. А. Бурбела

Завантажити статтю